Вранці-ввечері,пошепки-голосно,ледача-завзята,вставати-лягати
Довідник школяра
Інтимна лірика Т. Шевченка
Під час заслання Тарас Григорович, як і в перший період творчості, написав чимало віршів на інтимну тематику.
«Не тополю високую… (1848) У поезії показані глибокі драматичні переживання самотньої молодої дівчини, яка не знайшла свого щастя. Автор намагається дати змогу читачеві самому встановити причину цього факту.
«І широкую долину (1848). Поезія побудована у формі спогадів молодої розлученої долею пари, сповнена сумним настроєм, бо доля мала для молодих три сходинки: «снилось-говорилось» «не побрались» «помарніли обоє». Головна думка: чисті почуття любові, пізнані в молоді роки, ніколи не забуваються, а спогади про юне щастя завжди гріють душу, пом’якшують удари долі.
«Зацвіла в долині…» (1849). Розквітле першекохання юної пари підкреслює образ квітучої калини, чистоту стосунків біла свитина і біла хата, красу їхнього кохання – виконувана обома пісня.
«Ликері» (1860). У поезії Шевченко звертається до своєї коханої Ликери Полусмако-вої, з якою він сподівався створити сім’ю. Звертаючись до своєї обраниці, поет вживає най-ніжніші слова, але в той же час обурюється, гнівно протестує проти своїх знайомих, які не радили йому брати з нею шлюб (Шевченко тоді не знав про розбещеність дівчини).
Вірш «Л.» (1860) Поезія присвячена Ликері Полусмаковій. Написана після розриву з нею. Поет виражає глибокі розчарування, важкі роздуми над своїм життям. Втративши надії на сім’ю, Тарас Григорович згодний побачити її хоча б уві сні, але без Ликери. Значення творчості Т. Г. Шевченка
Тарас Шевченко поет, чия творчість майже повністю присвячена визвольній боротьбі. Основоположник нової української літератури (новаторство – у прогресивному спрямуванні творів, розширенні тематики й кола образів-персонажів, утвердженні методу критичного реалізму, поглибленні принципу народності мистецтва, створенні оригінальних віршових форм, збагаченні української літературної мови, уведенні нових жанрів);
Поет проголосив загальнолюдські ідеали добра, свободи, справедливості, милосердя, рівності й дружби між людьми та народами
Збережи - » Інтимна лірика Т. Шевченка . З'явився готовий твір.
крапав собі дощ: крапав і крапав... крапав і крапав... крапав і крапав... і накрапав.
«Давно уже не было в мире писателя, который был бы так важен для своего народа, как Гоголь для России»,— утверждал Чернышевский, назвавший, как известно, целый период в развитии русской литературы гоголевским периодом. И действительно, творчество Гоголя оказало огромное воздействие не только на литературный процесс, но и на демократизацию общественного самосознания, объективно способствуя росту и укреплению освободительного движения в стране.
Детство и юность Гоголя прошли на Украине. Он рос в атмосфере, благоприятной для будущего писателя. Отец его увлекался театром и сам писал комедии на украинском языке. Недалеко было имение известного поэта и драматурга В. В. Капниста, автора знаменитой комедии «Ябеда». Вместе с родителями Гоголь не раз приезжал в дом Капниста, где бывали и многие будущие декабристы. Обучение в Нежинской гимназии высших наук также было важной школой для Гоголя не только в смысле чисто образовательном, но и в общественном. Возникшее в гимназии «Дело о вольнодумстве» явилось своеобразной проверкой его жизненных убеждений и отразилось впоследствии в его творчестве '. Здесь формировались взгляды Гоголя на литературу, искусство, народное творчество. И куда бы потом ни забрасывала Гоголя судьба (а путешествовал он много, годами жил за границей), он никогда не забывал Украину, образ пленительного и свободолюбивого народа, его богатейшую культуру, духовное величие, щедрость, талантливость, лукавый и тонкий юмор.
Щодо особистих якостей, то Іван – справжній народний ідеал героя. Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак або Кротон. Він довго виступав із цирком, і своїми дивував всіх своїми силовими номерами. Неймовірно сильний, витривалий і, водночас, надзвичайно добрий, по-дитячому щиросердий. Тому не варто деяким гострословам називати літературного Івана Силу «Іваном-дурником», адже доброта і щирість – це риси, притаманні українській ментальності, хоча для когось це, можливо, є проявом слабкості та недалекоглядності у нашу цинічну добу. Після кожного двобою Іван щиро переживає за супротивників, шкодує навіть бика з іспанської кориди. До речі, до реального Івана Сили завжди тягнулися люди. Його любили за товариськість, гумор.
