Ми завжди намагаємося бути схожими на великих, відомих людей. Але, мріючи, на жаль, ніколи не задумуємося, над тим, чого коштувала здобута слава. Нам відкривається лише мізерна часточка людської душі, ховаючись те, що не належить знати простим людям.
Однією із таких людей була велична жінка, дружина турецького султана Сулеймана ІІ і дочка священника з Галицького міста Рогатина - Роксолана.
Справжнє ім’я цієї видатної жінки - Настя Лісовська.
З самої юності дівчина мусила боротися з життєвими труднощами, які їй вготувала доля. Її, веселу і щасливу дівчину, посеред весілля взяли у турецький полон. Потім завезли до ворожої країни та почали навчати тутешньому життєвому устрою.
Багато невольниць здалися, зломалися духом, тоді, коли Настуня продовжувала боротьбу. Ззовні вона
завжди поводила себе спокійно і врівноважено, за це її прозвали Хуррем, що означає безжурна, весла, радісна.
Та чи так це було насправді? Чи легко було Настуні серед чужих, черствих людей Стамбулу? Ні!
Це була маска, маска одягнена заради порятунку. Але у душі ховався біль: біль за коханим, за народ, за свою самотність. І навіть після відчуття сильної любові до султана: "А що вже полюбила молодого Сулеймана і хотіла стати його жінкою, то відчула, як колеться душа, і як великий біль входить у серце" - той біль не вщух. На зміну йому прийшло картання за зречення власної віри і за брудні помисли. Вона розуміла, що її душу охоплює давнє, як і самий світ зло, але вже нічого не могла вдіяти. Воно накрило її злістю і ревністю, ненавистю і відчаєм, охопило розум, підчиняючи її собі.
Вона боролася, не раз згадуючи доленосні слова циганки: "У перлах ходити будеш,...а горючий камінь в волоссі твоєму,...а червона крівця на рученьках твоїх". Вже давно зрозуміла, що це значить, зі страхом чекала Божого суду. А на обличчі її грала посмішка, яка прикривала глибокі душевні рани.
Посмішка попри душевний біль означає одне - Роксолана дуже сильна духом людина, яка, на жаль, пішла неправильним шляхом. Безумовно, це велична жінка, яка підняла український народ з руїни, дала йому надію і віру. Але водночас і страшна, на руках якої знаходиться кров не однієї людини.
Хай там що, але образ Роксолани назавжди залишиться у моєму серці.
(Так само, як і образи усіх людей, яких можна назвати Великими.)
Вроде бы без ошибок, лично мне за сочинение поставили 11. Удачи!
Це завдання спрямоване на аналіз вірша О. Ольжича "Господь багатий нас благословив"
Поезія «Господь багатий нас благословив» належить О. Ольжичу.
Вірш складається із дванадцяти рядків, розкладених на три строфи.
Жанр лірики: громадянська.
Тема твору: розповідь про життя та боротьбу, відвагу і самопожертву.
Ідея твору: життя чудове, але швидкоплинне. Тому не слід гаяти час на те, до чого не лежить душа.
Поезія насичена різноманітними художніми засобами, наприклад:
- епітети: літеплий дощ, врочисте небо, багатий Господь, вогонь самопосвяти, солодкі грона, променисті вина, веселі столи, найхмельніший келих.
- метафори: на столах Його веселих, твойому серцю найхмельніший келих.
- ампліфікації: і вірити, і прагнуть; і величне, і ясне-бо.
Отже, у цьому творі автор наголошує на тому, що необхідно йти за покликом
свого серця, жити насиченим життям. Українці - це духовний народ, і саме
ця риса спроможна допомогти їм у досягненні мети в боротьбі за
національне відродження.
Я давно читала цей твір,але трохи пам*ятаю.вони стали теодорами коли взяли корову (маньку.чи як її звали)і рушничок і почали дражнитися.
<span>1.хлопчик який шукає квітку щастя.
2.портрет і зовнішність героя.
3.риси характеру хлопчика:
а)допитливий.
б)цілеспрямованість.
г)здатний до глибоких почуттів.
4.сприйняття квітки щастя хлопчика вже дорослим.
ЕСЛИ ПОМОГ ТО ПРОШУ ЧТО БЫ И ТЫ ПОМОГЛА МНЕ. Спасібо)
</span>
