Мені часто говорять, що я особлива... Це, звичайно, дуже приємний комплімент, чи не так? Мимоволі усміхаєшся і навіть не знаєш, як же відреагувати на подібні слова. Але вся радість зникає згодом, коли починаєш усвідомлювати, що бути особливою – не так просто. Бути особливою – це бути відповідальною за ту ж свою особливість. Бо що означає бути «не такою», як усі? Доречніше буде сказати, а що ж означає бути не такою, як усі у нашому сучасному суспільстві? Мабуть, не мати шкідливих звичок, не вживати алкоголю, не лаятися, намагтися вчитися, дбати за рідних та близьких, а не лише за себе, брати активну участь у суспільному житті, а ще – любити життя, людей, Бога... Перелік можна продовжувати. Сумно, але у нашій країні воно так, навіть більше – у всьому світі воно так. Але якщо не брати до уваги соціальні чинники, якщо звернутися до власного «я», до своєї особистості, задаєшся питанням: а в чому я особлива? Адже не всі люди знають про твоє життя, не всі знайомі з тобою так близько. То чому ж говорять що я особлива?<span>
Ось тут стає страшно. І страх цей з'являється власне від усвідомлення тієї своєї відповідальності. І здається тоді, що ти така недоречна у цьому світі. Яка це людина – особлива? Очевидно, по-особливому вона мислить, по-особливому спілкується, по-особливому любить, дивиться на світ по-особливому, а найголовніше – до такої людини особливі вимоги і вона ж сама вимагає по-особливому, вимагає по-унікальному, завжди більше, завжди від себе...Особлива ... Дивне слово. Так. Я нарешті погодилася з цим. Я є особливою. Моя унікальність полягає в тому, що я дитя Господа. Ні! Навіть не так. Моя унікальність полягає в тому, що я зрозуміла, що я дитя Господа. А всі діти Бога є особливими. У них життя геть інше: завжди радісне (навіть коли сумно), завжди щасливе (навіть коли біда), завжди сповнене дивної насолоди (навіть коли дуже гірко й прикро). Так, я особлива, бо прийняла цей дар – бути дитиною Бога. Це так важко – розказати й пояснити, які відчуття переповнюють тоді. Відчуття тихої, спокійної радості, блаженної надії і нескінченної довіри до Нього. І тоді я готова відповідати за свою особливість, бо вона дана Богом.Так. Я особлива!</span>
Найулюбленіший письменник, найулюбленіша книга є у кожного. І у кожного вони свої. І зазвичай їх декілька. Я людина, яка читає, тому у мене улюблених книг багато. У улюбленого письменника подобається багато чого, якщо не все. Чиї книги ви прочитали на одному диханні, не оглядаючись і не перемикаючись на інші, поки не перечитаєте все у цього автора, чиїми книгами ви зачитувалися, чиї книги ви завжди матимете на полиці поруч з ліжком, чий стиль видається таким оригінальним, таким цікавим і неповторним,чий стиль так близький – це і є улюблені книги.
Мій улюблений твір світової літератури – це «Капітанська дочка» О. С. Пушкіна. В цьому творі автору вдалось розкрити образи героїв, природи. Вдалося також передати дух тієї епохи. Цей твір хочеться перечитувати безліч разів. І ніколи не втомишся це робити. Читаючи, ти уявляєш себе на місці Мар’ї Іванівни, думаєш, як би я поступив на її місці. Переживаєш за долю героїв. Саме тому «Капітанська дочка» один з моїх улюблених творів.
Головні герої (Остап та Соломія) прагнуть до волі. Мужність,відвага-їх головні риси.
Твір виховує героїчний дух. Треба завжди любити свою країну. Якщо уважніше прочитати твір,ми побачимо,що усі біди героїв почалися,коли Остап проклинає Україну(після цих слів в нього влучила куля).Твір також закликає бути гідними нащадками своїх предків,боротися за волю,але ще бути уважними до інших.
Дійсно, Воланд захоплює читача своєю шляхетністю. Він пробачає й розуміє людей, яких споганило житлове питан-
ня, не заздрить протилежній стороні, спокійно й розсудливо , без зайвої жорстокості, робить те, що повинен робити. Чому? Мабуть, тому, що людей більш не треба спокушати, вони згодні майже на все заради того, щоб хоч трохи покращити чи збагатити розвагами своє життя. Що тут робити темній силі, коли мешканці Москви вже самі обрали суєти, дурість і самовпевненність? Воланд навіть зробив спробу довести існування Бога, але самовпевнені "фарисеї-"літератори навіть не слухали його. Як тоді , коли не чули вмовлянь Понтія Пілата.
Воланду залишилося "вмити руки" й спостерігати за подіями, отримуючи задоволен-ня.
Та духовна та інтелектуальна темрява , що володіла серцем та розумом народу , перебільшила все , що хотів би та міг би зробити спокусник.
Наприклад, Леся Українка, сильна особистість, мужня. труднощі - її хвороба. Все що не вбиває - робить нас сильнішими!!!