Славко Беркута - надзвичайно спокійний та врівноважений. Можливо, навіть холоднокровний. Про це свідчать такі слова з повісті: "<span>Славко Беркута підвівся з-за парти, мовчки натягнув пальто і мовчки пішов із класу." Він вийшов, а за ним і увесь клас.
</span>Як Славко сам себе виліковував і реабілітував: "<span>Прикушував губу, стояв якусь мить зажмурки з болю, а тоді таки йшов."
</span>Фехтування з першого погляду стало справою усього життя: "<span>Знав з першого ж вечора: фехтування — це те, без чого тепер не обійдеться."</span>
Ось всі епіпети з твору: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море»
1- Доля
2- тяжка, счастлива.
3-ломає, сдісняється, руйнує.
4-Тяжка в мене доля, мамо!
5- життя.
Степан Радченко зумів підкорити місто!!! ))))))))))
Михайлик
Батько Михайлика
Мати Михайлика
Дід Дем’ян
Проста селянська трудівниця Люба
Дядько Себастіян
Дядько Микола