Счастье - это большое светлое чувство. Испытываем его в приятные праздничные моменты жизни. Например, день рождения, когда все тебя с утра поздравляют, дарят подарки. Но счастье это не только подарки. Счастлив человек, зная, что его любят. Его можно испытывать проводя весело время со своими друзьями. А также получив хорошую оценку в классе.
Можно быть счастливым не только получая что-то от других, но и делая приятное другим, самому.
Каждый человек счастлив по-разному. Я думаю, счастье - это когда у меня большая, чистая дорога везения во всём.
Я себя считаю счастливым потому, что у меня есть мама и папа. Человек счастлив, когда он не болеет. А ещё я счастлив, что хожу в школу, меня одевают и учат. У меня много друзей. Я дорожу их дружбой.
<span>Я хочу, чтобы все люди были счастливы на земле, и не болели. Я думаю, что это и есть настоящее счастье.</span>
Раптово замерзла вода
настала зима молода
летять вже із неба сніжиночки,
кружляють вони, мов пушиночки.
Вони народились з води,
й до нас прилетіли сюди.
План
1. Ліпша хушка - Моховинка;
2. Хухи бувають різними;
3. Хатинка Моховинки;
4. Непомітна Моховинка;
5. Підзимок;
6. Дивний стук;
7. Плач сосни;
8. Страх лісника;
9. Біда Моховинки;
10. Пошук хатинки;
11. Козячий хлівець;
12. Сподівання на повернення;
13. Нещастя кізки лиски;
14. Спроба порятунку;
15. Порятунок вдався;
16. Весела Моховинка;
17. Біль Моховинки;
18. Пошук тимчасової хатинки;
19. Гарне життя;
20. Біда злого діда;
21. Добре серце Моховинки;
22. Порятунок;
23. Розмова Моховинки з дідом;
24. Наляканий дід;
25. Доброта Моховинки;
26. Щира допомога Моховинки.
Емма Андієвська народилася у 19 березня 1931 році у місті Сталіно (Донецьк). Через хвороби, більшість шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном. Хворобливість дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом — у 1939 році — до Києва. З дитинства Андієвська мала феноменальну пам’ять і вже в 9—10 років читала найвідоміші твори світової літератури. На початку війни батька Емми було безпідставно розстріляно радянською владою, і вона з матірю у 1943 році виїхали до Берліна на Захід. Живучи у Німеччині, дівчина відмовилась вчитися у жіночій гімназії, і її, попри правила, прийняли до чоловічої. Окрім того, вкотре загострилися проблеми майбутньої мисткині із здоров’ям: три роки Емма Андієвська пролежала в гіпсовому ліжку хвора на туберкульоз хребта і після цього вісім років ходила в корсеті. Наприкінці 1949 року родина переїхала потім до Мюнхена. Маючи природне оперне контральто і рятуючись від сухот легенів, Емма Андієвська брала уроки оперного співу. У 1955–1957 рр. Андієвська працювала фрілансером на радіо «Свобода» у Мюнхені. У 1957 році закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія та переїхала до Нью-Йорка, де працювала у Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекаркою у медичній бібліотеці разом з Мирославом Лабунькою — майбутнім ректором Українського вільного університету. У 1959 році Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста та письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя аж до смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини у Мюнхен. Андієвська щорічно на місяць їздила у США, щоб у 1962 році отримати американське громадянство. Пропрацювавши фрілансером на радіо «Свобода» з 1959 по 1963 рр., Емма Андієвська лишалася штатним працівником радіо до 1995 року. За цей час вона працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення радіо «Свобода». У 1992 р. авторка вперше після довгого часу побувала в Україні. Після 2000 р. Андієвська декілька разів відвідала свою малу батьківщину — Донеччину. Нині письменниця живе у Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами Власні поезії авторка почала друкувати у діаспорній українській пресі починаючи з 1949 року. Перша поетична збірка«Поезії» (1951 рік) викликала захоплення літературної критики. Відтоді авторка публікувала всі свої твори під іменемЕмма Андієвська. Поетична збірка «Вілли над морем» у 2001 році номінувалася на Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Емма Андієвська є також авторкою короткої прози — збірки оповідань «Подорож» (1955), «Тигри» (1962), «Проблема голови» (2000), збірки «Казки Емми Андієвської»(2000) та твору «Джалапіта» (1962).
Джерело: http://dovidka.biz.ua/emma-andiyevska-biografiya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Перша книжка віршів Т.Г. Шевченка- це "Кобзар".
