“Батьком української літератури ” часто називають Івана Котляревського. І це не випадково, бо поема Котляревського “Енеїда” (вперше побачила світ у неповному виданні у 1798 році) була першою поемою, написаною українською літературною мовою.
На малюнку зображена молода селянка жниця. Вона стоїть у полі і тримає у руках серп та сноп. На ній одягнена біла сорочка, червоне намисто, на голові червона хустинка. Так, на збирання врожаю в Україні виходили, як на свято.
Художник створив поетичний образ землі - годувальниці й прекрасної людини, яка живе на цій землі.
Нічим не можу допомогти, твоя фантазія
Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя "Тарас Бульба". Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: "За образу не подивлюся і не зважу ні на кого".
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, "швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. ...Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола".
Почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської Польщі. "За один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. Риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м'якість, стали тепер грізними і сильними. А старому Тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших".
Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його як і мріяв батько, у битві під Дубно обрали курінним. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.
У ЦИХ ДВОХ ТВОРАХ ПОДІЇ ПОДІЇ ВІДБУВАЮТЬСЯ У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД . ГОЛОВИНИЙ ГЕРОЙ ТВОРУ ЗА МИТЬ ЩАСТЯ САШКО ДІДЕНКО ЩАСЛИВИЙ ПОВЕРТАВСЯ З ФРНТУ, ХОТІВ ЖУЕ СКОРІШЕ ПОБАЧИТИ СВОЇХ РІДНИХ ТА ДРУЗІВ.. ТА ОСЬ НА ШЛЯХУ ЙОМУ ЗУСТРІЛАСЯ ЙОГО КОХАНА МАДЯРОЧКА , ЯКА СПОКУСИЛА САШКА.ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ ТВОРУ РОЗПЛАТИВСЯ СВОЇМ ЖИТТЯМ ЗА МИТЯ ЩАСТЯ ПРОВЕДЕНУ З ЛОРІ.АЛЕ Ж НА ЦЕ ЩАСТЯ ВІН МАВ ПРАВО ЯК І КОЖЕН З НАС.