Літературні казки мають автора, а народні ні
<span>До III розділу
1. Який художній засіб використав М. Стельмах, висловлюючись: «На човнику й веслі від нас від'їхав травень»?
а) Порівняння; б) метафору; в) епітет.
На думку матері Михайлика, найбільше див у світі робиться: а) зоряної ночі; б) на зимові свята; в) влітку на світанні.
Що вранці принесла Мар'яна тітці Галині?
а) Глечик молока; б) пахучу паляницю; в) марципани.
4. Мар'яна запропонувала Михайлику погнати випасати коняку до Якимівської загорожі, щоб:
а) нарвати ягід черешні; б) побачити красу весняного саду; в) назбирати щавлю і грибів.
5. Як звали коняку Михайлика?
а) Вірна; б) Обмінна; в) Яскрава.
6. Мешканці Багряниць не полюбляли:
а) розводити коней; б) вимовляти літеру «г»; в) садити горобину.
7. «Люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші — смутку». До перших належав:
а) Юхрим Бабенко; б) батько Михайлика; в) дід Дем'ян.
</span><span>
8. Улюбленою піснею у діда Дем'яна була:
а) «Не ходи Грицю та й на вечорниці»;
б) «Як продала дівчина курку»;
в) «Світить місяць, світить ясний».
9. Дід Михайлика вважає, що найдорожче для бідного чоловіка:
а) мати шматок хліба; б) пісня; в) воля.
10. Кому з героїв твору належать слова: «Завжди на ярмарку знайдеш двох дурнів: один дорого просить, другий дешево дає»?
а) Дядьку Трохиму; б) цигану; в) діду Дем'яну.
Коняку на базарі дід Дем'ян купив у: а) цигана; б) селянина; в) попа.
Чим Люба пригостила Михайлика, коли вони зустрілися в Якимівській загорожі?
а) Насінням; б) горіхами; в) суницями.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
До IVрозділу
«Думами українського степу» Михайлик вважає: а) вітряки; б) селян-хліборобів; в) чумаків.
Петро Вдовиченко називає Михайлика:
а) розумником; б) читальником; в) розбишакою.
3. Кому з героїв повісті належать слова: «Не дивуйтесь, бо що воно, бідне, тямить у панському їдлі»?
а) Мар'яні; б) Петру; в) Трохиму Тимченку.
4. Мар'яна, попівська прислужниця, виконувала роботу:
а) пританцьовуючи і сміючись; б) невдоволено і зі сльозами на очах; в) з прокльонами і з великим небажанням.
За непокору і неслухняність попадя називала Мар'яну: а) бусурманихою; б) злодійкою; в) революціонеркою.
Дядько Петра Вдовиченка воював на Карпатах з: а) ляхами; б) угорцями; в) австріяками.
Михайлик вирішив звернутися до Мар'яни, щоб та допомогла йому в попа:
а) знайти книгу; б) набрати гарбузового насіння;
в) отримати благословення та дозвіл для навчання у школі.
8. Дід Терентій був майстром:
а) гончарства; б) ковальства; в) римарства.
9. Піп, як невільників, замикає:
а) собак; б) гроші;, в) книжки.
10. Який фразеологізм використав М. Стельмах до свого героя, коли той перебував у попа?
а) Пекти раків; б) дістати гарбуза; в) намилити шию.
</span><span>
Куди хотів віддати Михайлика батько для подальшого навчання?
а) Сільської чотирирічки;
б) шевця;
в) школи селянської молоді.
Яку .книгу отримав Михайлик у поповича:
а) Біблію;
б) «Космографію»;
<span>в) «Пригоди Тома Сойєра». </span>
</span>
Одним із найпоетичніших образів "Слова..." є образ Ярославни, юної дружини князя Ігоря.
Ярославна, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, який стояв на чолі Руського війська, з тривогою чекає звістки від нього. Дізнавшись про поразку Ігоревого війська, Ярославна, як і всі жінки руські, тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка і полон Ігоря, криваві рани на його тілі — це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі.
Ярославна, сумуючи, квилить, мов чайка, вона, як би змогла, полетіла б пташкою до любого чоловіка, щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. Тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б кривавії рани на дужому тілі князя.
У відчаї княгиня звертається до сил природи: вітру, Дніпра-Славутича і світлого сонця. Плачучи у Путивлі на забороні, Ярославна докоряє вітрові:
Чому мечеш ти хановськії стріли
На своїх легесеньких крильцях
На моєї лади воїв?
Було б йому віяти вгорі під хмарами або леліяти кораблі на синім морі. А він розвіяв її веселощі по ковилі.
Звертаючись до великого Дніпра-Славутича, Ярославна благає його, заступника руських воїнів, принести на хвилях князя, щоб вона не посилала своїх сліз на море.
Звертаючись до сонця, Ярославна і йому, плачучи, докоряє, бо воно своїм гарячим промінням немилосердно посилювало спрагу руських воїнів, які три дні билися у безводному степу.
НЕ ЗАБІВАЙТЕ БЛАГОРАРИТЬ
1. Недокінчена сота справа – вишивка для бабусі.
2. Зустріч з дивним чоловічком.
3. Аля у країні недороблених речей.
4. Зустріч з Недоладьком.
<span>5. Розповідь першого недоладянина.</span>
