. Приказки. • Хліб у поті чола. • Земля — найпривітніша людська домівка. • З любові й терпіння народжується людина і хліб. • Природа — наша мати. За гріш не купити маку, а за гривню — правди.
3.11.2. Народна мудрість. • Є таке наврочливе око, що його все на світі боїться. • Всередині рожевий віночок — непорочність зі знаком сонця (квітка нарциса).
3.11.3. Людина і чаклунство. • відвідування матері з сином знахарки, яка лікувала хлопця тим, що «качала й виливала куряче яйце». • «Село звинувачувало відьом, нечисту силу: це вони наслали спеку. Зібрався хресний хід, кропили, обходячи поля».
3.11.4. Свята. • Люди для того їх і понаставляли, щоб легше було перебути зиму. Мати внесла в хату снопа, а він водив коляду, стукаючи в замерзлі вікна, просячи дозволу славити сонце, яке повернуло до тепла й привело Новий рік. Потім на озері прорубано ополонку — святили воду, а він вийшов із-за пазухи й пускав голубів: вода — на здоров’я, голуби — на щастя. Їли кутю... найбільше свято — воскресіння трави...»
Недавно я прочитав чудову повість під назвою «Місце для дракона», автором якої є Юрій Винничук. Ця повість повністю перевертає уявлення про драконів, яких ми знаємо зараз, бо в ньому розповідається не про жахливого і злого дракона, а про доброго та доброзичливого дракона, який живе своїм життям, смакує травичку, любується природою і всім навкого, але не справедливі закони королівства мішають йому спокійно жити.
рекомендую всім прочитати «Місце для дракона», такі повісті-казки - це новинка для літератури, яка легко читається, сприймається та запам‘ятовується.
Епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо. Метафори: «Моє серце в верховині і душа моя, Моя дума в верховині соколом буя, Моя мрія в гори лине наздогін вітрам». Персоніфікації: «Прощавайте, сині гори, білії сніги, Прощавайте, темні звори й світлії луги! Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!», «Будь здорова, верховино, любий рідний край». Нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги». Інверсія: «іду я на чужину»
<span>Фразеологізм про людське око означає
</span><span>б) робити щось удавано, щоб справити необхідне враження</span>
