Нещодавно я прочитала казку-притчу Е. Андієвської "Говорюща Риба".
У цій казці розповідається про рибку, яка вміла говорила, але пізніше її "родичі"- риби вигнали на сушу. Одного разу рибалив рибалка і вона познайомилась з ним. Він хотів познайомити свою сім'ю із рибкою. Але його жінка поьачила цю рибу і подумала шо її чоловік загубив рибу. І зжарила її. Він повернувся додому і дізнався що вона пожарила його товариша.
Я зробила такий висновок: Не має різниці яку зовнішність має твій товариш а яке ставлення має він до тебе.
Все..
Мова персоажа-це певні домішки,доробки слів перероблених,придуманих слів одного чи певних персонажів.
" Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду"
Ответ:
Лис Микита - головний образ однойменної літературної казки Івана Яковича Франка. Це дуже прехитрий звір, який славився у лісі своєю сміливістю і винахідливістю. Як його не намагалися впіймати люди,він завжди відгадував і минав їх ловушки. Сміливість і винахідливість зробили лиса дуже гордим і хвалькуватим. Одного разу він пообіцяв, що вкраде курку на базарі серед білого дня.
Коли собаки загнали Микиту у діжку з фарбою, він вже й жалкував, що так необережно вихвалявся, проте коли після перефарбування його не впізнали звірі,починає брехати.
Цілий рік хитрий лис водив за носа всіх жителів лісу, аж поки не видав себе, завивши разом з лисицями. Ось тоді і наступила справедлива кара - Микиту розірвали лісові мешканці.
Якби не гординя і брехня , то жив би лис Микита ще довго- предовго, а так сам собі заподіяв смерть.
Объяснение:
Микола Корнилович Пимоненко - український живописець, автор багатьох картин на національну українську тематику. Творчість відомого українського художника Миколи Корниловича Пимоненка посідає одне з провідних місць у побутовому живописі України кінця XIX-початку XX. Художник створював ліричний образ України з її чарівними пейзажами й життєрадісним народом. Пимоненка називали «майстром побутового живопису». Він знаходив своїх героїв у сусідніх хатах, на гамірливих базарах, приводив додому «живу» натуру – то теля, то овечку. Він наряджав у святкове вбрання молодь і спостерігав за її веселощами, танцями, жартами. Більшість картин присвячено змалюванню життя сучасного йому села, в яких правдиво й поетично відтворено побут і звичаї українського селянства, яскраві образи людей із народу. Звертався митець і до міської тематики