1. Б)<span>
2.</span><span>Валерій Поліщук,Михайло Семенко,ранній Микола Бажан.
</span>
Я вважаю, що дружба найважливіша в світі. Адже кохання може пройти а дружба залишиться. Ось я вам і хочу розповісти про мого (мою) найкращого друга (найкращу подругу).Її (його) звуть(....). ми вже з нею(ним) дружимо дуже давно. В садочку ми ходили в одну групу, завжди всим ділились. Потім ми пішли до школи. Ось вже (скільки ви ходите в один клас) років як ми ходимо в один клас. ми часто граемо разом, приходимо один до одного в гості. нам дуже часто кажуть що ми як нерозлий вода. іноді ми сваримось. але це ненадовго адже дружба важливіша ніж сварки. вільний час ми також проводимо разом дивлятись телевізор або граючи на компютері.у мене е багато друзів але він(вона) найкращий в світі друг. ось такий(така) в мене е друг (подруга) а у вас е найкращі друзі ?
Література для мене це-мистецто душі.Яке розквітає з кожним роком ще більше і більше.Це скарб народу,який був набутий роками,століттями.
Мені сподобалась казка Василя Симоненка "Цар Плаксій і Лоскотон". В ній автор розказав про країну Сльозолий, якою правив цар Плаксій. Все його сімейство було дуже схожим на нього: "всі сльозливі через край". Цар домагався, щоб в країні плакали "всі діти, бо сміятись і радіти у моєму царстві — ні!" І зовсім сутужно пришилось би жителям тієї країни, якби не жив серед них "добрий дядько Лоскотон". Його всі дуже любили за лагідну веселу вдачу, він приносив "до усіх голосний та щирий сміх". І навіть коли доброго чарівника ув'язнили Плаксієві слуги, прості люди допомагають йому звільнитися. Лоскотон віддячив сповна — "розвалив поганський трон".
Ця казка дуже повчальна. Її головні герої — Лоскотон і цар Плаксій — абсолютно протилежні. Це неначе Добро і Зло, які по сгійно сперечаються між собою за владу над людськими душами. Показовий фінал казки. "Цар Плаксій помер від сміху", а Лоскотон "живе й понині!" Так автор виражає свою віру в перемогу Добра над Злом. Особливо мені сподобалось, що Плаксій помер саме від сміху. Бо сила сміху, добра — переможна. Там, де сльози — там страх, поневолення, злидні. Там, де сміх — там свобода, радість, надія. А їх неможливо знищити так же точно, як саме життя.
Думаю допоможу
Книги робилися з пергаменту та с твердою обкладинкою. обгорнутими шкірою. писалися від руки.
