Зовнішність людини не відіграє ніяку роль,головне її "внутрішня зовнішність" ,тобто душа та серце.Тому,ж потрібно людину оцінювати не за зовнішністю,а за душою та серцем.
Маруся. (Маруся Чурай — постать із легенди, але язик не повертається назвати її «легендарною постаттю», бо легендарні постаті схожі на бронзові монументи, у той час як Маруся залишалась і залишиться назавжди живою, молодою та красивою дівчиною, яка виливала свій сум та радощі у піснях, яка щиро кохала, але не могла змиритися зі зрадою, зі змізернсн- ням людської душі. Маруся — «голос наш, і пісня, і душа». У душі герої ні відбуваються складні процеси і перетворення, але вона не втрачає своєї життєвої мудрості, чистоти.)
. Гриць. (Гриць «живе на дві душі». Це людина, яка зазнала трагічного роз- половинення власного світовідчуття, власної душі. Гриць кохає Марусю, він ладен усе віддати, щоб бути з коханою, але з іншого боку на нього тис не його мати, яка хоче оженити сина із багатою. Десь глибоко в Грицеві проростають ті паростки пристосуванства, прагматизму та інших не най кращих рис, які він запозичив від оточуючих. Гриць стає ніби на розпутті, не знаючи, чи врятують його кохання та велич людської душі, а чи поглине його болото життєвої марноти та суєти.)
Іван Іскра. (Іван Іскра — вірний друг Марусі, Ліна Костенко кількаразово «натякає» читачеві, що й Іван закоханий у Марусю, але цей гордий кароокий козак, нащадок своїх славних прадідів, не висловлює своїх почуттів жодним чином, окрім дружби та відданості, він не раз підтримує Марусю у важкі для неї хвилини. Іван Іскра — звернімо увагу вже на його промовисте прізвище — ніби узагальнений образ, що бере свій родовід ще від часів козаччини, він уособлення мужності, сили духу, це людина з гарячим відданим серцем, здатним на все задля справедливості, волі та добробуту близьких та своєї країни.)<span>4. Другорядні образи. (Другорядні образи, як мені здалося, не менш життє подібні та яскраві, ніж головні. У цьому, напевне, великий талант Ліни Костенко. Серед другорядних персонажів роману слід окремо назвати дяка (людину просту та мудру, яка багато знає і глибоко переймається долею своєї країни, дуже повчальними видаються читачеві роздуми дяка про історію України, про відсутність історії народу, про роль історичних подііі минулого у теперішньому та майбутньому); родина Вишняків є яскравим прикладом змізернення людських душ; філософія пристосуванства та орієнтації на матеріальне не обминала деяких людей за усіх часів; нема нічого поганого в тому, щоб піклуватися про матеріальні статки своєї родини, але не слід при цьому забувати про духовне, про вічні цінності. Ліна Костенко створює панорамну, широку картину тогочасної дійсності, залучаючи до неї і образи героїчних козаків, і звичайних селян, людей різного віку, різ них професій та з різними характерами.)</span>
Кутаються у хмари сині Карпати. Про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. Підгір’я... Мальовничий куточок України, тут 27 серпня 1856 року народився Іван Франко в селі Нагуєвичі на Дрогобиччині в заможній сім’ї коваля Яця Франка.
Батько вмів кувать плуги, підкови...
Молот слухався його долонь,
Cин ловив отецьке кожне слово
В тісній кузні, де не гас вогонь.
Говорив коваль про кривду люту,
Про життя нестерпне бідняка.
І несла та мова часто чута
Гнів у серце юного Франка.
Скільки він у кузні перемріяв,
Скільки він снаги набрався там,
Щоб за горе мстити лиходіям,
Вказувати правду трударям!
У цьому селі проминуло дитинство Івана Франка, тут він часто бував, коли навчався у Дрогобичі і Львові, сюди приїжджав зі своєю сім'єю, тут знайшов притулок після другого арешту.
І Франко закінчив Дрогобицьку гімназію в старших класах якої вже почав займатися літературною творчістю. Дебютував у Львівському студентському журналі „Друг” у 1874р.
Мужнів, загартовувався І.Франко, навчаючись у Львівському університеті. З під його пера виходять такі вірші: „Гімн”, „Каменярі” , „Товаришам з тюрми”, що звучали як дзвін на спалах, кликали до боротьби „за поступ, щастя й волю”. Такого сильного революційного голосу після смерті Т.Шевченка Україна ще не чула.
Тема : видтворення на тли историчних подий зрадництва
идея : засудження зради идеалом у боротьби за визволення . Композиция: 5 дий и 7 картин. Проблема: героизм и зрада, кохання и громадський обовьязок (вместо и- i)
