Біблія в моему житті Чим для мене є Біблія? Для мене це - джерело духовних істин, книга, яка встановила моральні основи життя для багатьох поколінь людей. Ця високохудожня книга - дуже значне явище культури. Біблією надихалися тисячі митців, поетів, письменників, художників. Біблія залишила свій слід в культурі багатьох народів. Біблійні ідеї, сюжети та образи відомі всім, навіть тим, хто її не читав.
Саме тому знайомство зі Святим Письмом допомагає читачам глибше відчувати ідеї літературних творів, краще розуміти, що саме хотів нам сказати письменник.
Християне ж звертаються до Біблії, щоб знайти сенс свого життя, а також відповіді на питання, що одвіку турбують всіх людей: добро і зло, життя і смерть, доля людини. В Біблії вони знаходять духовну опору в цьому світі, в якому існує і гріх, і несправедливість.
Я належу до християнської віри, тому для мене Біблія - не просто книга. Це - частка душі мого народу, духовна спадщина моїх предків.
Детальніше - на Znanija.com - znanija.com/task/7571964#readmore
под-приставка
моч-корень
и-суффикс
л-суффикс (суффикс прошедшего времени)
о-окончание
подмочил основа
Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові.
Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.
Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче».
<span>Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». </span>
Дорогі Пилипе, Санько та Грицик! Прочитавши твір В. Рутківського "Джури козака Шайки", з усіх героів ви мені найбільше сподобалися. Всі ви дуже сміливі, відважні. Ваші пригоди надихають до нових звершень.
Грицик та Санько, ви молодці, обдурили пана Кобилянського, узяли в полон Тишкевича, з вас обов'язково виростуть гарні джури або навіть такі ж невловимі козаки, як Швайка. Ви друзі- відчайдухи, готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу один одному та оточуючим. Прошу передати Демку Дурній Силі, щоб повчився у вас, та ніколи більше не зв'язувався з такими бридкими людьми, як Тишкевич та пан Кобильський.
Шановний Швайко, ти й справді дуже гарний козак! Ніколи не здашся в полон татарам та панам. Ти завжди знаходиш вихід з будь якої ситуації. Який же ти молодець, виростив таких гарних джур. Шкода що в сучасному світі немає таких відчайдухів. В вас й справді є чому повчитися.
Дякую що ви є.
Олександр Олесь - це тільки псевдонім. Справжнє імя Олександр Іванович Кандиба.народився
23 листопада ( 5 грудня) 1878 року в містечку Білопілля Харківської губернії . Батько поета був продавцем риби, випадково втопився на річці, коли Олександру було 11 років.У 4 роки Сашко навчився читати. А дядько Василь, з яким жили в одній хаті, прилучив до творів Т. Шевченка, П. Куліша та М. Вовчка.
Початкову освіту здобув у сільській школі. У віці 15 років ( 1893 ) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова . Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з'являються його перші вірші.
Помер 22 липня 1944 року, похований на Ольшанському цвинтарі.