Слово модернізм означає новий . Література весь час змінюється , розвивається. Ніколи реально існуюча література не буває однолінійної . У середині 19 століття романтизм був дуже потіснений реалізмом , який зайняв провідне становище. У новаціях в кінці 40 -х – н.50 – х з’являються твори , з якими пов’язане уявлення про модернізм як про особливе напрямку.
Якщо класицизм , романтизм і реалізм – довгі періоди , модернізм відрізняється дуже великою мінливістю . Модерністи шукають нові шляхи освоєння дійсності , а практично – нова мова ( засоби передачі нового погляду на світ ) . Як тільки погляди затверджуються , модернізм повинен змінюватися.
Модернізм мав 3 різновиди:
1) Антиестетизм ( естетика – грец. Прекрасний ) – заперечення краси як цінності; присутній в житті і художньому творі ( Шарль Бодлер )
Шарль Бодлер – французький поет , на покоління молодше романтиків . Помер ще до навали німецьких загарбників ( у 2 пол . 60- х). Він ввібрав в себе літературу романтичну , був на ній вихований , і реалістичну , яка розвивалася разом з ним. Ні те , ні інше , мабуть, його не задовольняло . Бодлер побачив дійсність по-своєму. Його погляд на життя надзвичайно песимістичний. У його творах відштовхується краса і осмислюється життя . Його людина живе у вкрай несприятливому оточенні . Центральна тема – самотність , і навіть приреченість творчості людини . У романтиків поет ніс у собі творчі можливості , це було прекрасно. У Бодлера поет нічого прекрасного внести у світ не може. Краса – це кажимость , ілюзія. Суб’єктивним можливостям поета не реалізуватися .
Я чую чудове українське імя Катерина, в моїй уяві одразу ж постає овіяний сумом і смутком образ головної героїні однойменної поеми Т. Г Шевченка. З дитиною на руках, у латаній світині, «на плечах торбина, а в руках ціпок», ціпок, яким вона захищала свого сина і себе від злих людей, злих собак, злої долі. Та хіба ж міг захистити її цей ціпок гнану всіма одиноку і нещасну жінку від жорстокого життя? Звичайно ж, ні в якому разі, тому й фінал поеми трагічний, але все ж таки закономірний Катерина втопилася, залишивши сила на волю долі.<span> Великий Кобзар українського народу Т. Шевченко був справжнім оборонцем простої жінки. Його поетичне слово стало надійним захистом Катерини, Оксани, Сліпої, Ганни, та багатьох інших героїнь його творів. Катериною звали і старшу сестру поета. Може саме тому через сестру, яка потребувала братерської підтримки, Т. Шевченко і сприймав усіх українських жінок. Захищаючи її, глибоко співчуваючи жіночій долі, він відтворює образ Катерини і радить «шануватися, щоб не довелося москаля шукати», прагнучи застерегти її від необачного вчинку. Та героїня поеми «як знало серденько…», щиро закохується саме у москаля. Природні і глибокі негоди у житті цієї жінки, але вона впевнена, що «милого як співати, любо й потужити». Далі перед нами розгортається трагічне і жорстоке життя молодої жінки-покритки. Спочатку Катерина ще сподівається на повернення свого коханого, але потім розуміє усю марність своїх сподівань. Катерина Гірко плаче над своєю долею, а після того, як народжується син, її життя стає зовсім нестерпним. Її зневажають, від неї усі відвертаються. </span><span>Ми бачимо, що Т. Шевченко жорстоке ставлення оточуючих до обманутої дівчини:
</span><span>Катерина вирішує піти з дому та відправитися на пошуки батька свого сина. Дуже тяжко їй розставатися з з рідним селом, з батьківською домівкою. Очі залиті гіркими сльозами, Катерина нічого не бачить: «тільки сина пригортає, цілує та плаче». Та саме заради цього Катерина вирішує жити далі, саме заради сина вона готова на жорстокі поневіряння під час пошуку свого коханого. Знайти дитині батька, дати їй долю – ось головна і єдина мета, що залишилася у житті Катерини. І ось іде Катерина у личаках, в одній світині, і лихо її важке, а полем свище завірюха. Іде вона, ледве шкандибає… Катерині було тяжко і соромно, їй доводилося часто чути глузування та прокльони, щоб не вмерти з голоду, вона була змушена просити милостиню, та перебороти сором їй допомагає любов до своєї дитини і бажання якось влаштувати долю Івася. Врешті-решт Катерина зустрічається з офіцером, батьком свого сина. Вона прагне викликати у свого колишнього коханого співчуття якщо не до себе, то хоча б до власного сина. Та це ні до чого не привело, і Катерина зі своїм сином була зречень на поневіряння до кінця свого життя. Мабуть тому вона і зважилася на крайній крок, залишивши сина напризволяще. Досить важко представити собі подальшу долю Івася. Але в ті часи шлях у таких дітей, якщо вони виживали, був один єдиний – стати поводарем у сліпих мандрівників і усе життя задовольнятися тим, що дадуть їм інші люди. Не скажеш, що таке життя буде щасливим, але все ж таки буде життя, на що я особисто сподіваюся, адже Івася мені дуже шкода </span>
<em>найбільш ціною те,що Роксоляна надзвичайно розумна.Вона знала кілька мов і завдяки цьому могла вільно спілкуватися з послами інших держав,листувалася з правителями ПОльщі,Венеції та Персії.РОксоляна давала слушні й мудрі поради самому султанові,це жінка,яка була світською людиною.Так мало того що вона не тільки не закривала свого обличя,як це було прийнято у мусульманок,а й навіть дозволяла малювати свої портрети відомим у той час художникам.Також Роксоляна займаласябудівництвом споруд і одогонів,брала участь у воєнних походах на рівні чоловіків(була присутня під час облоги турками Родосу,Білгорода,Відня) і разом із Сулейманом правила Османською імперією.Цим вчинками вона показує себе з хороброго боку,це мені й найбільше сподобалося.Авже ж Роксоляна не могла не мати негативних рис,тим більше в такі жорстокі часи й у такій швидкій на розправу державі,як Туреччина,але всі її вчинки були рішучими,і оцинювалися як найвище,тому що не ккожна жінка була спроможна на таке.
-------------------------------------------
незнаю,я написала ось такий твір,та отримала 11,можливо щось із цього тобі і знадобиться:)
а,і якщо є помилки,то вибачай)</em>
«Давно уже не было в мире писателя, который был бы так важен для своего народа, как Гоголь для России»,— утверждал Чернышевский, назвавший, как известно, целый период в развитии русской литературы гоголевским периодом. И действительно, творчество Гоголя оказало огромное воздействие не только на литературный процесс, но и на демократизацию общественного самосознания, объективно способствуя росту и укреплению освободительного движения в стране.
Детство и юность Гоголя прошли на Украине. Он рос в атмосфере, благоприятной для будущего писателя. Отец его увлекался театром и сам писал комедии на украинском языке. Недалеко было имение известного поэта и драматурга В. В. Капниста, автора знаменитой комедии «Ябеда». Вместе с родителями Гоголь не раз приезжал в дом Капниста, где бывали и многие будущие декабристы. Обучение в Нежинской гимназии высших наук также было важной школой для Гоголя не только в смысле чисто образовательном, но и в общественном. Возникшее в гимназии «Дело о вольнодумстве» явилось своеобразной проверкой его жизненных убеждений и отразилось впоследствии в его творчестве '. Здесь формировались взгляды Гоголя на литературу, искусство, народное творчество. И куда бы потом ни забрасывала Гоголя судьба (а путешествовал он много, годами жил за границей), он никогда не забывал Украину, образ пленительного и свободолюбивого народа, его богатейшую культуру, духовное величие, щедрость, талантливость, лукавый и тонкий юмор.
