Ответ:
перший роман Ю. Яновського, написаний упродовж 1927-1928 років. Твір стилізовано як кіномемуари. У його основі — досвід роботи автора на Одеській кіностудії і його співпраця з В. Кричевським, П. Нечесою, О. Довженком та Ітою Пензо, які згодом стали прототипами головних героїв. Сюжет є нетиповим для тогочасної літератури: описано процес знімання фільму та будування справжнього вітрильника для декорацій. Крім того, у текст органічно вплітаються спогади головного героя То-Ма-Кі про минуле, записи синів та коханої Тайах, дивовижні пригодницькі історії моряків і власні міркування. Роман вирізняється з-поміж інших торів Ю. Яновського зосередженістю на мистецькій проблематиці та максимальною увагою до самого творчого процесу. Твір Ю. Яновського справедливо називають романтичним трактатом про мистецтво. Він насичений роздумами творця про сенс людського життя, старість і молодість, таємниці людської душі, пошуки гармонії, краси, а також про мету цілого мистецького покоління. У романі утверджуються рукотворні цінності та рукотворна краса. Не даремно Ю. Яновський зосереджує свою увагу на мистецтві, пов’язаному з технікою та ремеслом. Письменник возвеличує професію майстра, проспівуючи гімн рукам: «Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму». Кораблебудування та кінозйомка потребують не лише творчого підходу та натхнення, а й чіткого розрахунку і клопіткої праці, відповідно мрії тоді набувають цінності, коли вони стають частиною матеріального світу людини. Однією з найважливіших рис роману є спроба уникнути цензури мовлення, що насичене екзотичними назвами, тропами, порівняннями. Ю. Яновський сміливо використовує нестандартні для української традиції імена, описує різноманітні тропічні місця. Процес написання тексту наче відбувається на очах у читача, таким чином автор руйнує сюжетну послідовність твору. Усе реальне та дійсне — це лише матеріал для твору, в основі якого покладений принцип гри — різні погляди на зображуване. Реальні люди і події, переосмислені згідно з авторським задумом, дали змогу Ю. Яновському створити яскраві образи української творчої інтелігенції, її молодшої генерації. Кожен з них може сказати про себе словами То-Ма-Кі: «І як було всім зрозуміти, що в мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї я жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит. Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю дивився в вічі, боронячи життя й честь моєї нареченої, її коси, як струмені, розлились по землі, її руки, як благоcловення, лягли на поля, її серце палає, як серце землі, посилаючи жагучу кров на нові й нові шляхи. Для неї я був сміливий і впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її розквітання. Для неї я полюбив море, поставив на гербі якір, залізний важкий якір, що його приймають усі моря світу, і колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її».
Объяснение:
- Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
- Кожна птичка своїм носиком живе.
- Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
- Коли почав орати, то у сопілку не грати!
- Лежачого хліба ніде нема.
- Маленька праця краща за велике безділля.
- На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
- На охочого робочого діло найдеться.
- Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
- Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
- Не дивись на чоловіка, а на його діло.
- Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
- Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
- Не одежа красить людину, а добрі діла.
- Не святі горшки ліплять, а прості люди.
- Не сокира теше, а чоловік.
- Недаром говориться, що діло майстра боїться.
- Печені голуби не летять до губи.
- Під лежачий камінь вода не тече.
- Поки не упріти, поти не уміти.
- По роботі пізнати майстра.
- Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
- Працює, як чорний віл.
- Працюй, як коняка, а їж, як собака.
- Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.
- Рання пташка росу оббиває.
- Роби до поту, а їж в охоту!
- Робить, як чорний віл.
- Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
- Старається, як мурашка.
- Баба з воза - кобилі легше.
- Багатий, як циган на блохи.
- Багато дива, мало млива.
- Багатому й чорт яйця носить.
- Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
- Батогом обуха не переб'єш.
- Бачить кіт сало, та сили мало.
- Без вірного друга - велика туга.
- Без нашого Гриця вода не освятиться.
- Без труда нема плода.
- Буде добре, як мине зле.
- Будь добрим - бідним станеш.
- Від добра ніхто не тікає.
- Від добра добра не шукають.
- Все добре, що добре кінчається
- Добре чути далеко, а зле ще далі.
- Добре ім'я краще багатства.
- Бджола мала, а й та працює.
- Без діла жить — тільки небо коптить.
- Без діла слабіє сила.
- Без охоти нема роботи.
- Без роботи день роком стає.
- Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
- Без труда нема плода.
- Добре роби - добре й буде.
- Добре треба шукати, а зло саме прийде.
- Добрий, хоч до рани прикладай.
- Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
- Доброму всюди добре.
- Добро пушить, а лихо сушить.
- Зі всіма добрий - собі лихий.
- Кого добро нагріє, той дуріє.
- Як не було добра змалку, то не буде до останку.
- Світ не без добрих людей.
- Там добре, де нас нема.
- Будеш трудиться — будеш кормиться.
- Губами говори, а руками роби!
- Де руки й охота, там скора робота.
- Для нашого Федота не страшна робота.
- Діло майстра величає!
- Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
- Добре роби — добре й буде!
- Добрий початок — половина діла.
- Добра пряха на скіпку напряде.
- Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
- За один раз не зітнеш дерева враз.
<span>- Заклопотався, як квочка коло курчат.</span>
1. А обернися, син! Диви, ти смішний який! Що це на нас за попівські підрясники? І так всі ходять в академії? — Такими словами зустрів старий Бульба двох синів своїх, що приїхали додому до батька.
2. — Стійте, стійте! Дайте мені розгледіти вас гарненько, — продовжував він, повертаючи їх, — які ж довгі на вас свити! Які свити! Таких свит ще і на світі не було. А побіжи котрий-небудь з вас! Я погляну, чи не впаде він на землю, заплутавшиья в поли.
3. — Дивися ти, який пишний! А чому ж не сміятися?
4. Ах ти, сякий-такий син! Як, батька?..
5. — Як же хочеш ти зі мною битися? то хіба на кулаки?
6. — Ну, давай на кулаки! — говорив Тарас Бульба, засукавши рукави, — погляну я, що за чоловік ти в кулаці!
це була темна і лякаюча гущина лісу.
теплий літній вітер гойдав листячко дерев.
для мене дуже цінною є кожна мамина порада.