Чіпка складно поєднує у собі два начала: козацьке,волелюбне,непримеренне до неволі, і селянське,хліборобське,пасивне.Син убогої ,до краю закомплексованої і некрасивої, а на час її шлюбу з Остапом Хрущем уже і підстаркуватоі дівки та прийшлого "двужона".Чіпка з ранніх літ відзначався складною вдачею, яка була незпозумілою не тільки відторгнутій громадою і до краю втомленій наймитською працею Мотрі.Відлюдковатість у середовищі ровесниківЖ, певною мірою спричинена ними ж відповідним ставленням до "виродка". внутрішня активна готовність Чіпки до помсти, яка з роками набирала все ширшого розмаху.У своїх вчинках Чіпка-підліток несвідомо наслідує батька в такому ж віці: спочатку ненавидить ровесників,як батько ненавидів паненя,до речі, свого звідного брата.Значну роль у розкриті образу відіграє портрет Чіпки, особливо його очі, "дуже палкий погляд,бистрий,як блискавка".Праця на власній землі, яку "після смерті далекого Мотриного родича" вирішила дати убогій сім"ї громада,за котрий час робить із чіпки господаря\,людину,впевнену в завтрашньому дні.Згодом,коли з"явиться якийсь ближчий родич померлого й почне притендувати на Чіпчину землю,державна машина,яка мала б втілювати вищу справедливість,роздавить селянина.Втрата Чіпкою землі, за працю на якій його почала поважати громада, товхає парубка на тривалу боротьбу з несправедливою суспільною системою,а після остаточного розчарування у сяддях,що завжди підтримують сильніших і багатших,він ступає на шлях пияцтва й деградації
Федько був увесь синій од холоду й того, що держався зубами за пояс. Але, як тільки витягнули його на тверде, він став на ноги й почав швидко-швидко топати й махати руками. Вода лилася з нього, зуби йому цокали, але він на те не вважав: — Нічого, не перший раз. я цієї зими три рази на льоду провалювався. Треба тільки бігати.
А Пейзажні описи у поемі «Катерина» введені, щоб поглибити психологічний стан героїні. Наприклад, опис нічного лісу (Кричать сови, спить діброва...) підсилює стан тривоги, внутрішньої спустошеності, у якому перебуває Катерина, коли, вигнана батьками, блукає сама, шукаючи москаля, що кинув її. В Поема «Сон» (1844) має таке авторське жанрове визначення як комедія. Сам Шевченко зазначив про це в підзаголовку, маючи на увазі сатиричний підтекст твору. Д На початку поеми «Кавказ» Т. Шевченка використав з античної міфології образ Прометея. Про це свідчать рядки другої строфи: "Споконвіку Прометея там орел карає". Образ Прометея символізує незламність, незнищенність людського духу й прагнення до свободи.