Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому. Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь спостерігав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна спостерігати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги. Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії. Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива!
У далекому царстві-квітнику жили
найрізноманітніші квіти. Кожна з них мала свій характер і вдачу,та попри
все, всі вони дружили, лиш одна Троянда завжди намагалася вколоти
когось гострим слівцем. Одного разу в королівстві відбувся урочистий
бал. Лілея вражала своєю легкістю та граційністю,Орхідея – ніжністю,
Хризантема зачарувала всіх мелодійним співом. Навіть тендітні фіалочки
підготували незабутній танок. А Троянда засліпила всіх своєю красою,
проте норовистий характер одразу дав про себе знати. Тому ніхто з гостей
не запросив пихату квітку на жоден танець. <span> Байка доводить, що зовнішня краса людини не настільки важлива, на скільки багатогранний її внутрішній світ. </span></span>
1Кого врятували головні герої твору?(хлопця) 2 Хто приніс молоко дітям?(дідусь)3 Що побачили діти біля берегу річки(сліди) 4За якого періоду існували динозаври?(юрківського)5 Що задала вчителька виконати влітку?(колекцію)6Чого боялися діти?(митькозавра)
|х|л|о|п|ц|я|
|д|і|д|у|с|ь|
|с|л|і|д|и|
|ю|р|к|і|в|с|ь|к|о|г|о|
|к|о|л|е|к|ц|і|ю|
|м|и|т|ь|к|о|з|а|в|р|а|
Михайлик дивний хлопчик несхожий на інших дітей.У нього можна запозичити любов до науки і природи.Михайлик розумний,вічливий,розумний.А навчає він те що ти повинен любити те що ти любиш і не дивитися на те що кажуть інші діти.
Українські січові стрільці були єдиним українським національним формуванням у складі австро-угорської армії, сформованим з добровольців. Вони відгукнулися на заклик про гуртування під знаменами Українських Січових стрідьців для створення Легіону − добровільного військового підрозділу. Він був проголошений Головною Українською Радою 6 серпня 1914 року. Після проголошення маніфесту Головної Української Ради, молоді люди та чоловіки старшого віку масово почали записуватися до Українських Січових Стрільців. ПЛегіон УСС був = єдиною українською військовою частиною тих часів як у військах Російської імперії, так і у військах Австро-Угорської імперії. Крім того, Українські січові стрільці не тільки воювали, але й проводили просвітницьку роботу з населенням України та захищали його від свавілля влади.
