На мою думку усі батьки дуже добрі!
Кожна мама піклується про свою дитину,як кішка за кошенят.
Я дякую батькам за те що,завдяки їм на світ з'явилась я!
Своїх батьків я люблю за те що:
Коли я прийду до мами з якоюсь проблемою вона завжди допоможе підтримає і дасть гарну пораду,коли мені погано мама допоможе,і взагалі за те що з мамою можна теревенити часами і не помічати як летить швидко час.
Папу я люблю за те що коли мені знадобиться його допомога він допоможе,мені татусь завжди допомагав з працею і я йому за це дякую.
Взагалі я дуже люблю своїх батьків,вони дуже добрі,чесні і просто хороші люди.
Коли у мене в майбутньому будуть діти я хочу щоб вони мене цінували так,як я ціную своїх батьків зараз!
Петро Шраменко: "Він добрий був син і щирий козак; лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти. У нього інша була думка: умислив собі, після панотцевої смерті, ійти на Запорожжє да, поробивши власним коштом човни, з охочими козаками турецькі городи пліндровати і жизнь свою по-лицарськи, на полі чи на морі, за християнську віру положити".
Леся Черванівна:"У хаті у неї, як у віночку; хліб випечений, як сонце; сама сидить, як квіточка. (...) Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті-усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить."
Яким Сомко:"...у дорогих кармпзинах, високий і вродливий; а по кармазинах скрізь комір і полт гаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою."
Іван Брюховецький: "Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані- і пучки видно. Хіба по шаблі можна було б здогадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота, да й та на ньому була мов чужа. І постатт, і врода в його була зовсім не гетьманська.Так наче собі чоловікпростенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на ньою, не подумав би, що в сій голові вертиться що небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату. А як придивишся, то на виду в його щось наче ще й приязне: так би, здається, сів із ним да погуторив де про що добре да мирне. Тільки очі були якісь чудні- так і бігаютт то сюди, то туди і, здається, так усе й читають ізпідтишка чоловіка. Іде, трошки згорбившись, а голову схилив на бік чак, наче каже: "Я ні од кого нічого не бажаю, тілько мене не чіпайте."
Он нашёл новых друзей, и понял многие истины, которые ему сказал лис.
Природа відігравала особливу роль у житті Лесі Українки.Весна,осінь,зима,літо-це не просто пори року,що замінюють одна одну.Весна для хворої на туберкульоз Лесі була передвісником тепла,надією на одужання
Літо- це сонце,тепло,ласкавий вітерець.Улітку Леся почувала полегшання,хвороба неначк відступала,а настрій був бадьорий
Осінь і Зима приносили з собою дощі,холоднечу.Але погода ніяк не впливала на творчу активність поетеси
Ніяка погода не впливала на прояв любові поетеси до рідного краю.З ніжністю писала Леся Українка про ліси і озера Волині,синій дніпро південні степи України,чудові карпати і мінливу красу Чорного моря
СМЕРТЬ ГАФУРА-АГИ
ПРОВОДИ КОЗАКІВ
ВРЯТУЙМО ВОРОНІВКУ!
ПОХІД НА ВОВКУЛАКІВ
СУПЕРЕЧКА
ПАСТУХИ
ГРИЦИКОВІ ЖАРТИ
БУГАЙ ПЕТРИК
ЛЮДСЬКИЙ ГОЛОС МЕЖИ ЗВІРІВ
МЕДОВА ЯМА І ВОВК
НІЧНІ СУПУТНИКИ
НА ОБІЙСТІ РУДОГО МАЦИКА
НАД ОЗЕРОМ
ПЕРШИЙ БІЙ ДУРНОЇ СИЛИ
ЛЮДИНА З ДУПЛА
