1. Соціальне становище героя. (Наймит, сирота, у якого нема рідні. Ярема - безбатченко, він не має навіть прізвища. Щоб записати в реєстр, Залізняк пропонує назвати його то Голим, то Бідою, а потім зупиняється на прізвищі Галайда, що означає бездомний, бродяга. Усі три прізвища характеризують соціальний стан Яреми.)
2. Рабська покірність Яреми-наймита. (Покірно виконує накази корчмаря, не звертає уваги на образи та лайку.)
3. Щирість та глибина кохання.
4. Незвичайна хоробрість Яреми-месника. (Кривда, якої зазнав Ярема, потроїла його сили й ненависть до ворогів. Та штовхають його до дії не особисті, а національні інтереси. Ярема мститься за весь український народ. Він мріє завдати панам такої муки, щоб аж пекло затряслося.)
5. Відданість Яреми боротьбі проти ненависного ворога.
Ответ:
У них вона знаходила цікаве насичене пригодами життя, незвичайних героїв. Коли вона познайомилася з Євгенієм Онєгіним, то вирішила, що він схожий на героя її улюблених романів.
Не вміючи хитрувати, дівчина пише відвертий лист, в якому зізнається Євгенію в своїй любові. Але її «герой» не відповідає взаємністю. Євгеній Онєгін запрошує дівчину в сад, де в повчальному тоні пояснює їй, що не можна ось так от простодушно кому-небудь довіряти свої почуття.
Через роки Тетяна виходить заміж за знатну багату людину.
Тепер вона не проста сільська дівчина, а блискуча молода жінка. Волею долі вони знову зустрічаються з Євгенієм Онєгіним. І щось перевертається в душі у героя, він починає відчувати закоханість. Сподіваючись на давні почуття героїні, він намагається схилити її піти від чоловіка до нього. Але це вже не та простодушна наївна дівчинка, і тому Онєгін отримує відмову.
Чому ж Тетяна відкинула Онєгіна? Тому що вона зрозуміла, що навіть зараз, стоячи перед нею на колінах, Євгеній не щирий. Раніше вона була молодшою і красивішою, але була занадто простою для нього.
Тепер вона має вагу в суспільстві, блищить в розкішних сукнях, а значить, стала цікавою і Онєгіну. Але все це не має відношення до справжніх почуттів. Ось тому Тетяна залишається вірною своєму обов’язку і відмовляє Онєгіну.
Объяснение:
Прочитавши літературний твір, буває, надовго замислюєшся над долею головних персонажів, над їхніми вчинками, думками, вдачею. Навіть іноді доводиться нагадувати собі, що це все ж таки вигадка - це не живі люди, а художньо створені образи. Проте іноді створені письменницькою уявою герої здаються настільки реальними, життєвими, живими, що доводиться себе буквально переконувати, що Вони все ж таки створені уявою. Найяскравіший приклад такого «оживання» в літературі, - мабуть, образ Шерлока Холмса. За опитуваннями, значна частка англійців вірить, що Холмс - реальна особистість, а не вигадка. Але це просто так - згадалось. Коли ж говорити про повість Михайла Коцюбинського, враження досить схоже. Так, Остап і Соломія не стануть, мабуть, національним героями, про цих не знімуть сотні фільмів, а їхні образи не будуть переспівані в інших творах. Алє ж хіба в цьому сенс? Ці образи настільки яскраві й реалістичні, що важко повірити, що їх не було насправді. Хоча вірити в це і не обов’язково, бо вони були: так або інакше. Ці образи - узагальнений образ тих юнаків і дівчат, котрі жили в Україні у тридцятих роках XIX сторіччя, страждали від панської неволі, мріяли про свободу й справедливість і не шкодували власного життя, аби цю свободу здобути.
1.хлопчик який шукає квітку щастя.
2.портрет і зовнішність героя.
3.риси характеру хлопчика:
а)допитливий.
б)цілеспрямованість.
г)здатний до глибоких почуттів.
4.сприйняття квітки щастя хлопчика вже дорослим.
<em><u>Загадка:</u></em>
<em>Одне око, один ріг, але не носоріг?</em>
<em>(Корова з-за рогу визирає)</em>
<em><u>Прислів'я:</u></em>
<em>Вік живи, вік учись.</em>
