Національна література — література окремої нації, народу, якій притаманна власна національна специфіка, складова частина всесвітньої (світової) літератури.
РИСИ ХАРАКТЕРУ РОБІНА ГУДА Робін Гуд — легендарний благородний розбійник, який грабував жадібних багатіїв і роздавав гроші біднякам.За переказами, він діяв зі своєю зграєю в Шервудському лісі біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих, віддаючи здобуте біднякам Він уособлював благородство, справедливість, був захисником слабких і знедолених. Спокійний, холоднокровний Робін Гуд з палаючим справедливістю серцем став справжнім героєм для всього світу. Робін Гуд риси характеру сміливість відвага справедливість вірність благородство гордість незалежність співчуття до ближнього «Робін гордим розбійником був, Жив він не знаючи страху і веселі пісні любив» -так починає невідомий автор 15 століття баладу про Робін Гуда. У кожній з 4-х історій балади ми зустрічаємося з легендарним і відважним ватажком загону «лісових розбійників», які нападали на багатих і допомагали бідним. У першій новелі Робін позичає гроші і свого вірного зброєносця Маленького Джона збіднілому лицареві, щоб помститися жадібному абатові. У другій-хитрістю змушує шерифа Ноттінгемського пообідати з ним олениною, здобутої розбійниками в Шервудському лісі. У третій-Робін надходить на службу до короля Едуарду. І в заключній частині Робін повертається до злочинного промислу і дізнається про свою швидку загибель. Робін Гуд був дуже популярний серед народу. Гордий і незалежний, він протистоїть тим, хто користуючись своїм становищем і багатством, обманював і гнітив простих людей. Але він зберігав вірність королю і не відкидав релігію. Серед його прихильників був навіть один бродячий монах-брат Так. Родом Робін Гуд був з Локслі, а жив в Шервудському лісі. Основною рисою характеру Робіна було благородство, співчуття ближньому і непримиренність до багатства. Я б порівняла його з давньогрецьким героєм Прометеєм, який подарував людям вогонь. План характеристики образу Робіна Гуда І. Робін Гуд — герой фольклорних балад англійського народу. II. «Розбійник долею він був і рицар — у душі». 1.Портрет. 2.Риси характеру: а) розум і кмітливість; б) мужність і сміливість; в) непримиренність до ворогів; г) любов до народу; д) великодушність і щедрість. ІІІ. Турбота про долю своєї країни.
Чіткише опишіть своє питання,будь ласка!
<span>Евгений Гуцало в своих новеллах, повестях и романах описал много персонажей детей, которые очаровывают читателей неповторимостью характеров, чистотой своих ощущений и помыслов. В противоположность этой чистоте писатель разоблачает и недостатки в сердце и поведении некоторых героев, будто предлагая нам самим задуматься и дать им собственную оценку.</span>Непростые морально-этические проблемы поднимает Е. Гуцало в рассказе «Семья дикой утки». Мы знакомимся с его героями Тосей и Юрием и узнаем, что они успели уже несколько раз поссориться и помириться. Только это уже подсказывает нам, что у каждого из них — свой характер, своя позиция и свой взгляд на жизненные ситуации. Тося стремится дружить с Юрием: «Когда она была с Юрием, то казалось, что на нее падает волшебный свет его знаний, что она за некоторое время переселяется в тот мир, который возникает из его рассказов». Девочка описывается любознательной, искренней, она хочет познать мир, открыть для себя что-то новое.Юрий же, наоборот, берет от мира лишь то, что удовлетворяет его прихоти, он не понимает поведения девочки с чистой душой. Писатель осуждает самоуверенность мальчика («Меня никто не обманул еще и не обманет») и стремление вызвать зависть других. Мы убеждаемся, насколько морально разрушен внутренний мир Юрия. Это разрушение выливается в его поведение, когда он забрал из леса утят дикой утки и даже не подумал, что утята без матери могут погибнуть. Так оно и произошло. Дети перестали дружить с Юрием, но он не хочет признавать своей вины и притворяется, будто бы это «он не захотел с ними общаться».<span>Душа наполняется презрением к Юрию, но в конце произведения мы вдруг понимаем, что не все еще утрачено для него: «И пока ехал в машине, то только о том и думал: он бы позвал, но подошла ли бы она! И, переживая мучительный стыд, решил, что, наверное, не подошла б…»</span>
