"Мати каже,що я (її м"ятежний син) зовсім замучив себе..."
<span>"Я - чекіст, але я і людина".</span>
Ця річ єдина в своєму роді.
Кохання це велике щастя, бо не кожній людині підвладні ці почуття.
Коли людина закохана вона немов би має крила за спиною. Це почуття надихає та окриляє її. Але коли кохання без відповіді, не взаємне, тоді цє почуття приносить біль та муки. Ми немаємо спокою, втрачаємо сон.
А коли кохання взаємне це справжня насолода. Ти прокидаєшся з радістю, ти відчуває щастя, ти любиш усіх.
Отже усе залежить від двох людей.
Тема: зображення від’їзду внучки та сум бабусі.
Ідея: заклик любити своїх рідних, частіше провідувати, не залишати їх надовго.
Художні засоби.
Епітети: дитячим сміхом, вікової звички, малесенькі дитячі черевички, у спорожнілу хату, тихенько опустила, горіховий листок.
Метафора: дитячим сміхом бризнувши в зело, за повелінням вікової звички перекотилось літо за село, осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном.
Персоніфікація: курява вляглась, вийшли в небо зорі-жаровички.
Анафора: І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села…
Зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі.
Забула внучка в баби черевички...
Дитячим сміхом бризнувши б зело.
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя в бензовозі —
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.
І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.
Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.
1.Що ви можите сказати про характери головних героїв?
2.Що вам здалось смішним і чому?
3.як звали сусіда музиканта (дядько Гнат)
4.У який клас перейшли хлопці?(у 6 клас)
5.скільки треба було їхати поїздом до Митькової бабусі(одну ніч)
