Проблема батьків та дітей належить до вічних проблем людства. Щоправда, трактувалася за різних часів вона по-різному, і це зрозуміло: нові люди, нові соціальні умови життя — то й різні проблеми. І.. Нечуй-Левицький у своїй повісті «Кайдашева сім’я» порушує проблему батьків на зламному етапі нашої історії — кріпацтва і феодалізму. Щойно скасували кріпацтво, всі отримали волю, і не завжди, на мою думку, вміли і знали, як жити по-новому. Та й нового й волі хотілось у всьому. Сім’я Кайдашів з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького — це типова селянська родина, яка намагалася жити за нових умов, умов пореформеного села початку другої половини XIX століття. Письменник створив реалістичні образи двох поколінь Кайдашів, наділивши їх типовими рисами характеру дрібних власників. Старі Кайдаші — люди працьовиті, але часів панщини, коли змушені були у всьому коритися панові та батькам. Своїх дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже не хочуть коритися батьківській владі — і в цьому одна з проблем батьків і дітей Кайдашів.
Хочуть діти бути й самостійними від батьків, які, на мою думку, через свій і світогляд не зуміли дати дітям незалежно жити і працювати в родині. Взагалі ці побутові непорозуміння і зараз є в кожній родині, і потрібно до них ставитися з розумінням. А Омелько Кайдаш і його дружина Маруся весь вік робили те, що синам і невісткам наказували, що й призвело до ненависті в родині. Це дуже важлива проблема між дітьми і батьками.
Я вважаю, що ані старим, ані молодим не вистачило мудрості, культури поведінки, щоб жити за законом взаємоповаги. Бо в сварливій родині виростуть і сварливі діти. У родині, в якій батьки дітей не поважають, діти теж підростуть і чинитимуть так само. Мабуть, тому і живуть серед нас, на жаль, деякі «кайдашсві звички».
Хто з нас не мріє про щасливе кохання, міцну родину, тихе сімейне щастя? І це не лише бажання, а й необхідність для людини. Щастя — в коханні. Це завжди хвилювало та хвилює багатьох письменників. Проблему кохання і сімейного щастя у повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуй-Невицький змалював дуже яскраво. Варто лише порівняти закохані пари: Карно — Мотря та Лаврін — Мелашка.
Хоча Карно й Лаврін зросли в одній родині, але ще замолоду у братів були різні характери й смаки, зокрема й у розумінні кохання. Брати по-різному й мріють про одруження. «Я люблю, — сказав Карпо, — щоб дівчина була трохи криклива, щоб мала серце з перцем». Саме з такою дочкою багача Довбиша він і одружується. Та й сам Карно був грубуватим, черствим парубком. Карно й Мотря кохають одне одного. Але щастя для них перш за все полягає у накопиченні багатства: мати власну хату, чимале поле, якнайбільше худоби. Обом їм властиве бажання розбагатіти за всяку ціну, причому якнайшвидше. Кохання їх позбавлює романтизму, поетичності, бо на перший план виступають матеріальні розрахунки. А щоденна гризня у домі Кайдашів ще більше заглушує у них родинні почуття. Карно — гарний чоловік і добрий батько. Він обороняє свою жінку від прискіпливих батьків, любить своїх дітей. У характері його переплітається грубість і ніжність, душевна доброта й черствість. До пари йому і його дружина Мотря. Але своєю сварливістю, егоїзмом і зневагою до інших людей вона набагато перевершила навіть сво чоловіка.
Карпо й Мотря і дітей своїх виховують у ненависті до бабусі й діння матері невісткою не змогли затьмарити чистоти й ніжно
В моїй родини багато здоров'я всі сщастливі!
<u />·ω·
Сьогодні повісті й оповідання цього талановитого письменника перекладені багатьма мовами світу.Одна з них«Тореадори з Васюківки».
«Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – це гумористична пригодницька повість. Події, які описані автором у цій книжці, настільки захоплюючі, що почавши її читати, вже не відриваєшся від оповіді доки не дійдеш до останньої сторінки, до останнього рядка. Прочитавши один раз, «Тореадорів» хочеться перечитувати ще і ще.
Головними персонажами повісті «Тореадори з Васюківки» є нерозлучні друзі Іван Рень і Павлуша Завгородній. Вони звичайні підлітки і школярі, які усе своє життя мешкають у селі Васюківка. Друзі – відомі на все селище фантазери, бешкетники і порушники дисципліни.
У одного з друзів досить незвичне ім’я – Ява. В повісті пояснюється, що це не ім’я, а прізвисько, яке причепилося до Івана з півторарічного віку. Саме тоді він, намагаючись вимовити своє ім’я, сказав: «Я – Ваня», а вийшло «Ява»…, яке причепилося до нього і стало його другим ім’ям. На вигляд він теж досить незвичайний. У Яви рясно вкрите веснянками обличчя і руде, постійно скуйовджене волосся. Це енергійний і відчайдушний хлопець. Саме Ява зазвичай є ініціатором витівок друзів та різноманітних їх вигадок. Вони то метро вирішать прокласти під Васюківкою, то влаштують бій биків, то театр шкільний організують. Та якими б не були вигадки Яви, вини завжди йшли у нього від душі і серця. Хлопець щиро вірив, що робить краще своїм односельцям та скрашує їхнє життя. Та Іван Рень був здатний не тільки на витівки та розваги, але й на серйозні вчинки. Наприклад, коли Ява не зміг здати екзамен з української мови і йому призначили переекзаменування, він сумлінно готувався до цієї перездачі. Вибрав хлопець для цього «безлюдний» острів і добрав для себе ім’я «Робінзон Кукурудзо».
А ось Павлуша Завгородній – це повна протилежність Яві. Я думаю, що саме тому, що хлопці такі різні, їм і вдалося стати кращими друзями. У порівнянні з Явою Павлуша дуже врівноважений і незвичайно спокійний хлопець. Та незважаючи на це, він повністю підтримує Яву у всіх його забавках і витівках та компенсує в них відчайдушність свого товариша. Павлуша мріє стати льотчиком та дуже любить малювати,але не менше за свого друга полюбляє таємниці і романтичні пригоди.
Тореадори з Васюківки Ява та Павлуша мають завжди лише добрі і благородні наміри. Та життєвого досвіду у них недостатньо, як недостатньо і знань. Тому друзі постійно потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні товариші при цьому добре усвідомлюють свої помилки і прагнуть не повторювати їх. Але майже одразу хлопці вигадують і втілюють у життя нові авантюри і знову у них все йде не так, як вони хотіли.
Міні, як однолітку Яви і Павлуші, дуже зрозумілі їх бажання, наміри і вчинки. І якщо запитати, хто з них кращий, то буде досить важки відповісти на це питання. Бо ці школярі – єдине ціле, вони є прикладом справжньої дружби і доводять нам, що дружба – це велика сила. Для кожного з нас дуже важливо мати поруч із собою відданого і вірного товариша, який готовий піти за тобою в вогонь і воду, який не зрадить і допоможе у скрутній ситуації, завжди і в будь-яких обставинах прийде на виручку, бо він справжній друг.
<span>Не копай (не рий) іншому ями, бо сам у неї впадеш. Хто іншому (другому) яму копає, той у неї сам попадає. Хто іншим лиха бажає, сам лихо має. Не роби нікому того, що тобі не мило. Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай.
Шкода нікому не мила.
Що мені нині, то тобі завтра. — Нині мені, а завтра тобі.
Що тобі не мило, і людям не зич.
Є каяття, та нема вороття.
Що посієш, те й пожнеш.
Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.
Із чим прийдеш, із тим і підеш.
Куди дерево підрубане, туди воно й пада.
Поганий чоловік не проживе в добрі свій вік.
Злодія любить — себе губить.
Погана людина, погана й душа.
Злий чоловік зліший вовка.
Лихий чоловік у громаді, що вовк в отарі.
Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде.
Як Рябка годують, так Рябко й гавка.
З добрим поживеш — добре й переймеш, з лихим зійдешся — й свого позбудешся.
Розжалівся, як вовк над поросям: від'їв ноги та й плаче.
Чорт із чортом братались, поки обидва у яму попались.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Вовчу думку має. — Думає по вовчому. — Вовк, то вовче й думає.
Гадина в його словах дихає.
Гадину за пазухою має.
Добрий пес лучший, як злий чоловік.
Лихий доброго попсує. Послухавши жука завжди в гною будеш.
Чим горщок накипів, тим буде смердіти.
Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків
Доброго добре всі вспоминають, а лихого ніколи не забувають
Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла й сподівайся.
Світ не без добрих людей, та й свинота не звелася.
Хочеш собі добра, не роби нікому зла
Де є добрі люде, там біди не буде. —Доброго тримайся, поганого цурайся
Хто добре робить, тому зло не шкодить.
— Хто за добро не дає дяки, той не варт і здохлої собаки.
— Хто не робить добре людям, той і сам себе не любить.
Злий спить, зле йому й сниться.
Злий злого не поправить.
- Злий їздець і найкращого коня з'їжджу є.
- Злий чоловік гірший вовка.
- Злі компанії, і доброго чоловіка зіпсують.
- Злість відкриває рот, а закриває очі
- Злому добра не ради, бо не подякує.
- Злому чоловікові не поможе наука
ані слава, лиш біда та кара. -І тим зле і там недобре.
- Краще зло терпіти, ніж його творити.
На злого чоловіка і собака бреше.
- Не роби нікому зла, бо помста
в десять раз більша бува. Не штука злим бути, а ти
будь добрим.
- Однією ногою вже в гробі стоїть, а ще зло творить.
- Сам мужичок, як кулачок, а зла, як у козла. Таке-то зле око: на зелений ліс зів'яне.
- Хто не зазнав зла, не вміє шанувати і добра. Бережить козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усія боків.
- Лихе доброго не любить.
- Від собаки києм одженешся, від чорта відхрестишся, а від лихого не відчепишся.
- Лиха собака з плоту не згине. Лихому чоловікові і в гостині не догодиш. Нема лісу без вовка, а села
без лихого чоловіка. Не той лихий, хто кричить, а той, хто мовчить. Сердитий, бо давно битий.
- Сердитась баба на діда, а він того не відав. Через те вона худа, що сердита така.</span><span><span>3 годов<span> назад </span></span><span><span>от </span><span>Диляра Рахматуллина
</span></span></span>
