У сучасному світі ми чуємо слово краса дуже часто, навіть занадто. У рекламних роликах, що пропонують нам чарівні засоби для поліпшення зовнішності або вихваляють дизайн нового смартфона, у кіно та телевізійних шоу, де красивими називають людей, зовнішність яких відповідає певним критеріям тощо. І саме такою «красою» нас вчать захоплюватися, до неї прагнути та без неї страждати.
Існує й протилежний погляд на поняття краси, суть якого в тому, що справжня краса людини – внутрішня, тобто її гарні риси характеру та вчинки. Події життя також вважаються красивими чи ні по шкалі моральності. У крайніх випадках краса стає атрибутом лише духовного життя людини, а фізичні її прояви вважаються гріховними, як-от у багатьох релігійних вченнях.
Краса, красивий, прекрасний, окраса – усі ці слова походять від одного кореня, а спільне у їхньому значенні – ознака особливості, що привертає увагу людини та змушує виділяти з-поміж решти оточуючого світу. На мою думку, справжня краса – це не якісь стандарти того, як має виглядати людина або річ, це те, що радує людську душу, що робить певну людину чи момент життя особливим для когось.
Тож я вважаю, що краса оточує нас усюди. Кожний крихітний прояв життя, що змушує серце замирати або навпаки шалено прискорювати биття, - неповторний, особливий. Полум’я сонця, що сідає за обрій, звук голосу, дорога в незнайомій місцевості, музика, випадковий погляд…
Можна все життя ганятися за штучно створеними стандартами красивого. Можна купувати гарний одяг, оздоблювати будинки та їздити на розкішних авто, проте не варто лише називати все це красою. А можна просто насолоджуватися життям з його безліччю неповторних та нестандартних подій, бо саме вони є справжньою окрасою життя людей
