Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, протягом усієї своєї історії. Звертаючись до літератури і мистецтва, ми можемо спостерігати, як поняття ідеалу змінювалось у різні епохи. А найголовніше, що люди прагли свій ідеал створити, уявити, побачити. Це відбувалося в літературі, скульптурі, живописі. Так виникли ідеальні образи. Але вони ідеальні для митців, які їх створили, і не завжди збігаються з нашими уявленнями. Люди мріяли і про ідеальне суспільство.<span>Але ідеальної епохи або ідеального суспільного ладу винайти так і не вдалося. Ну що ж, можливо, це ще попереду. Але, я впевнена, що ідеал, отой взірець досконалості, кінцева найвища мета-промінь, є у кожної людини.
Мої прагнення цілком реальні. Я не чекаю ідеального суспільного ладу, бо розумію, що суспільство — це люди, а ідеальних людей не існує. Тому я прагну досягти нормальних людських стосунків у своєму найближчому оточенні. І якщо кожна людина прагнутиме того ж самого, то, можливо, наше життя буде кращим.
Отже, щодо моїх ідеалів...
Мої ідеали — це моральні якості, мої і моїх друзів, моїх батьків і моїх дідів, словом, близьких мені людей. І ці ідеали не однобокі, вони мають взаємозв'язки з різними галузями життя. І навіть те, яким я уявляю своє майбутнє — це мій уявний ідеал.
Коли я була ще зовсім дитиною, то вважала ідеалом зовнішні риси людини. Тепер, коли мені п'ятнадцять, я розумію, що зовнішність — не головне в людині. Безумовно, людина повинна слідкувати за собою, бути чистою та охайною, а ось поняття краси для мене стало ніби іншим. Члени моєї родини і мої друзі не всі красиві, але для мене вони найкращі, бо їх красу я оцінюю за внутрішніми рисами,</span>Отже, риси характеру, які я вважаю ідеальними. Найперше, це доброта. Я думаю, що це саме та риса, яка робить людину людиною, адже доброта включає в себе і чуйне ставлення до інших людей і увагу до людей старшого покоління, і любов до природи, і уміння співчувати іншій людині, і турботу про братів наших менших, і багато-багато інших якостей, які я б хотіла виховати у собі. Іноді важко бувати добрим: хтось дратує, хтось заважає, хтось галасує, а хтось просто не подобається. Тоді я намагаюсь подолати в собі емоції, розуміючи, що якась риса мого характеру теж може не подобатись іншим. Хочу навчитися сприймати людей такими, які вони є, хоча схиляюсь до гуманістичних рис у людині.<span>
Сподіваюсь, що в своєму розумінні ідеалів, я не самотня. І чим більше буде прихильників гуманістичних тенденцій, тим добрішим буде навколишній світ. Можливо, саме тоді і прийде найдосконаліша епоха в історії людства. </span>
Мотря – гарна, розумна,
трохи зла, робоча, непокірна.
Милашка – гарна,
ласкава, добра.
<span><span>1-
</span><span>Знайомство
з головнимі героями</span></span> <span><span>2-
</span>Карпо
й Мотря</span> <span><span>3-
</span>Непокірність
Мотрі</span> <span><span>4-
</span>Мир і
продовження сварок, добудова хати для сім’ї Карпа.</span> <span><span>5-
</span>Лаврін
і Милашка</span> <span><span>6-
</span>Непросте
життя Милашки в новій родині</span> <span><span>7-
</span>Мир,
смерть Омелька.</span> <span><span>8-
</span>Часті
сварки</span> <span><span>9-
</span><span>Сварки
та примирення.</span></span>
Максим — наймолодший син Захара Беркута, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу. Максим Беркут зовнішність: «…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице» «мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом» «…Молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»; Риси характеру Максима Беркута Вольові якості: наполегливість; цілеспрямованість; мужність; велика сила волі; незламність, твердість; готовність до самопожертви; свідомість обов’язку. «Усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..» «В його серці, смілім і чистім, як щире золото…» Розум та кмітливість: володіння зброєю; військове вміння; риси начальника. «…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість» Почуттєві риси: справедливість; любов до вітчизни, коханої; гордість; волелюбність; вірність; розсудливість; витривалість; самовладання. «Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!»
Карлсон який живе на даху. подовж речення зі казки карлсон що живе на даху 1) Карлсон пообіцяв Малюкові дати одну із іграшкових машин. Карлсон називав себе найкращим другом та співрозмовником.
Олесь- маленький хлопчик, ходить до школи. Кмітливий, з глибокими очима. Він любить зиму, сніг, природу. Малює на снігу візерунки. Олесь здається добрим, бо піклується за природу, роздивляється все навкруги, поки йде до школи, ділиться своїми скарбами з Федьком. Фантазує, коли роздивляється під льодом життя на тлі річки. Жалісно йому і сосни, що може вмерти, і плітку, яку схопила щука. Дядьки, вчителька, хлопці вважають Олеся дивакуватим. Бо він хоче робити все по-своєму, по іншому бачить все навкруги, більш ходить одинаком.