його хіба що на налигачі тільки затягнеш, тяжко працював на маленькому клапті
землі, що ледве могла прогодувати
його сім’ю, а
книжки купував. Бувало,
на ярмарку люди, спродавшись,
і до шинку
заглянуть, а він — ні-ні. 1 замість того щоб, як годиться
доброму господареві, хильнути чарку-другу й заспівати веселої, він купить на
виторгувані гроші книжку з малюнками та так же на неї дивиться, так її рукою
гладить, немовби хтозна-яке добро
придбав! 1 вдома ввечері
потім марно лій переводить, луплячи очі в ту книжку. А для
чого то? Не пан же який, не піп, навіть не писар з розправи, а простий собі
мужик! Хіба то мужицьке діло книжки читати!.. Головне ж, і до школи малим не
ходив, а оповідали, що то п’яниця дяк із сусіднього села за шкалик горілки
навчив його на біду літери складати. І ото відтоді Артем — як розуму рішився. І
громади став ніби цуратись, усе, знай,
сидить у своїй хаті,
пучкою по рядках у книзі водить і
губами ворушить. Ні, чисто тобі здитинився дядько!.. Проте, коли його жартома
питав хто, що він там у тих книжках знайшов, Артем охоче розповідав. І сміялися
ж потім люди, переказуючи один одному, як Артем вичитав у книгах, що японці,
приміром, збирають по горах пташиний
послід і тим
послідом землю угноюють,
а котрий японець багатіший, так
той і оселедцями свою землю здобрює.
А найбільше любив про птахів оповідати. І
тут же й сам «голос міркував, немовби радився з кимось.
“Без дружби життя неповноцінне” – так нам кажуть люди. А чи справді без дружби життя не повноцінне?
Так, життя без дружби справді неповноцінне. Без дружби людина щасливо не проживе, тому що друзі, з якими ти товаришуєш, відігрють велику роль у житті. Вони тебе підтримують, допомогають. Про дружбу складено дуже багато повістей, віршів, оповідань та інше. Хороший приклад показує Ніна Бічуя у своїй повісті “Шпага Славка Беркути”.
Головні герої цієї повісті – Славко Беркута та Юлько Ващук. Раніше Славко та Юлько дружили, але щось пішло не так, і це призвело до конфлікту. Далі був двобій між хлопцями під час тренерування фехтувальників. Тоді Беркута не думав, що його друг ніколи не займався фехтуванням, він думав, як довести йому, що не все дається легко в житті. Згодом шпага Славка зламалася, ненароком заціпивши коліно Юлька, і Юлько потрапив в лікарню. Ващук після цього всього підмовив місцевих покидьків побити колишнього друга, але план провалився. Опинившись в поліції, “друг” назвався Славковим іменем. Також раніше Беркуту звинувачували в одному злочині, якого він абсолютно не коїв. Хлопця у тяжкі часи підтримували та розуміли однокласники, Лілі Теслюк, батьки та тренер. Закінчилося все це тим, що Беркута виграв шкільний суд та з нього всі звинувачення були скасовані.
Ось ця повість нам довела, що підтримка друзів дуже важлива у нашому житті.
Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом (поєднанням) художнього методу та індивідуального стилю письменника. Категорія напряму передбачає об'єднання митців на основі єдиного методу, а також певну схожість індивідуальних стилів. Кожному літературному напрямові відповідає сукупність творів, які мають спільні, характерні риси. У межах одного літературного періоду може виступати кілька літературних напрямів, наприклад, у Просвітництві — класицизм, рококо, сентименталізм. Назва домінантного (провідного) напряму нерідко стає назвою цілого періоду, а його часові межі — межами періоду (бароко, романтизм, модернізм).
<span>Якби я був мером, то в кожному дворі в нашому місті була б гарна
дитяча площадка. Вона була б барвиста, з цікавими гірками, каруселями,
драбинками, турніками, канатами. Для малюків можна зробити пісочницю і
гойдалку. І обов’язково потрібно влаштувати клумби. Це дуже красиво. А
якби залишилися гроші, я б поставив в кожен двір маленький фонтанчик.
Ось в Анапі такі двори є, і влітку там завжди багато народу. А в нашому
дворі майданчик дуже погана. Я сів в альтанці на сидіння й провалився.
Гойдалки жахливо скриплять, каруселі зламані. І все таке старе і
некрасиве. А ще на дитячому майданчику постійно збираються п’яні. Я їх
зовсім не люблю. Вони навіть матюкаються. Оце був би у нас такий двір,
як в Анапі, я б підстрибнув до стелі від радості!
На місці мера я б
обов’язково зробив в Пензі хороші, чисті пляжі, щоб люди могли там
загоряти і купатися влітку. Річка Сура у нас дуже брудна, її потрібно
очистити. Тоді в ній буде водитися багато риби і можна буде купатися.
Якби
я був мером, я б стежив за двірниками, щоб вони краще чистили сніг.
Близько моєї школи взимку неможливо припаркуватися. А ще через те, що
сніг не чистять і не довбають лід, трапляються дорожньо-транспортні
пригоди і бувають пробки. А через затори швидка допомога, яка поспішає
до сильно хворій людині, може запізнитися і не приїхати вчасно.
Ще я
хочу, щоб не було черг в поліклініці, тому що в мене немає часу сидіти
там по дві години. Замість того, щоб робити уроки або гуляти, доводиться
дуже довго сидіти в черзі до лікаря. Можна зробити так, щоб всі хворі
приходили до свого часу, тоді не доведеться так довго чекати.
І ще в
Пензі дуже не вистачає підземних переходів. Добре б побудували
підземний перехід на проспекті Будівельників, тоді б я зміг сам ходити
до бабусі. Батьки поки не відпускають мене одного через дорогу. І
машинам тоді не довелося б стояти на світлофорі. У Москві багато
підземних переходів, і людям дуже зручно переходити вулиці.
У нас
немає велосипедних доріжок, тому доводиться їздити на велосипеді по
тротуарах і заважати перехожим або по дорогах, а це ж неправильно –
можна потрапити під машину.
Якби я був мером, я б ні в якому разі не
дозволив руйнувати іподром. Мені дуже шкода, що в Пензі закрили
іподром. Я займаюся верховою їздою на невеликий стайні. Конячкам там
дуже тісно. І критого манежу там немає. Взимку займатися на вулиці дуже
холодно. Якби я був мером, я б обов’язково побудував новий іподром і
переселив конячок туди.
Якби я був мером, то я б зайнявся переробкою
сміття. У нас все сміття звозять на звалище, а там він лежить роками
просто так, а треба його переробляти. З паперу можна робити газети та
картон. З залозок всякі запчастини. Якщо сміття збирати роздільно, з
нього потім можна багато чого зробити. Мені було дуже шкода ялинки, які
люди викидали після Нового року. Я хочу, щоб ялинки ставали меблями або
хоча б санками. А їх вантажать в сміттєвози і відвозять на звалище.
Кілька ялинок все ще лежить на смітнику біля нашого будинку.
Ще я б
зробив так, щоб пенсіонери отримували хорошу пенсію і не були такими
бідними, як зараз. Вони змогли б добре харчуватися і купувати новий
одяг, подорожувати, зробити хороший ремонт у квартирі.
Якби я був
мером, то я б зробив Пензи красивою, сучасною, зручною, затишною, щоб
туристи приїжджали не тільки в Москву і Пітер, але й до нас. Просто
потрібно зробити, щоб їм тут було цікаво. І щоб нам, городянам, не було
соромно за своє місто.</span>