Слово ручка походить від слова рука ручка-це знаряддя письма рука-це частина тіла людини . Звідси і походить слово ручка В руці ручка
Не нужно боятся, как говорится " глаза боятся а руки делают"
Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжньоголицаря.Здатність на сильне кохання,Айвенго усім серцем покохав вихованку Седріка — леді Ровену.Вірність королю Річарду,повернувшись після хрестового престолу,він все одно йому вірно служить.Чесність і шляхетність,він попереджає про небезпеку Ісаака.
Готовність допомогти людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.)
як я створюю прикраси
Створювати прикраси це моє хобі. Моя бабуся теж полюбляла це робити, потім мати і тепер я .
Це кропотливий процес але результат вражає. Але нічого не буде якщо не постаратися, тому коли я роблю прикраси я вкладаю частинку своєї душі й любові до праці.
Моя мама навчила мене робити ці прикраси ще коли я була маленька . Вчилась я швидко тому в мене виходили прикраси кращі навіть за мамині. Мама побачивши мій потенціал віддала мене на гурток по плетінню браслетів і намист. В гуртку я теж добре працювала і якщо щось не виходило я переробляла. В мене вдома назбиралося дуже багато прикрас і я вирішила подарувати їх своїм подругам.
Тепер я і мої подруги дуже гарні.
Згідно з розповіддю старого Заповіту після виходу з Єгипту ізраїльтяни під проводом Мойсея дісталися до Сінайської пустелі. Бог, зустрівшись із Мойсеєм на горі Сінай, дав йому низку настанов, серед яких були й десять знаменитих заповідей, що стали не тільки основою іудейської і християнської релігій, а й назавжди визначили вселюдські норми поведінки. Основним лейтмотивом перших чотирьох заповідей може вважатися наказ «Не сотвори собі кумира», який означав вимогу єдиної віри. Оскільки біблійські положення багатозначні, то вимога не створювати кумира може сприйматися як застереження від бездумного поклоніння скороминущим цінностям і ідеалам.
Заповідь «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно!» може сприйматися як вимога етична — не спекулювати шанованими поняттями без потреби.
Наступна заповідь «Шануй свого батька та матір свою, щоб довго були твої дні на землі!..» навчає шанувати батьків не тільки заради продовження тривалості власного життя, а й для того, щоб бути позитивним прикладом для дітей: ти шануєш батьків, і, спостерігаючи це, твої діти будуть шанувати тебе в похилому віці.
Наступна заповідь «Не вбивай!» Вона стосується всього живого — людей і тварин. Тварину не можна вбивати без потреби. Вбивство людини — це смертний гріх. Це ж стосується і самогубства — сам себе не вбивай, бо життя подароване людині Богом, і тільки він може його відібрати.
Заповідь «Не чини перелюбу!» навчає чистоти й цнотливості у стосунках між чоловіком та жінкою.
Тільки те. що створене твоєю власною працею, належить тобі, навчає заповідь «Не кради!»
У заповідях «Не свідч неправдиво на ближнього свого!» і «Не зазіхай на дім ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані чого-небудь, що належить ближньому твоєму!» поняття «твій ближній» означає людину взагалі, а не тільки сусіда, родича чи друга. Таким чином, передостання заповідь застерігає не тільки від лжесвідчення, а й від брехні взагалі, а остання заповідь — не зазіхати на майно іншої людини.
<span>Біблійні заповіді — це джерело високих моральних принципів, за якими повинна жити людина. </span>
