- Дурний друг – недруг
- Річ краще нова, а дружба – стара
- Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже
- Не карай, Боже, нічим, як другом лихим
- Приятелів тьма , а вірного друга нема
- Що тобі не мило, другові не зич
- Були б пиріжки , будуть і дружки
- З дурнем дружити – свій розум тратити
- Не варто з другом сваритися, бо доведеться миритися
- Друга у скруті пізнають
- В лиху годину пізнаєм вірну людину
- Скарб – не друг , а друг – скарб
- Друг – боягуз гірший лютого ворога
- Дружба та братство – найбільше багатство
- Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти
Лірика Франка - це своєрідний прекрасний світ, що відбивав його інтимні переживання, але вона є також і зброєю у боротьбі проти ворогів українського народу.Громадянська поезія митця - це застигла стихія, буря, вир життя того часу. Читаючи збірки «З вершин і низин», «Мій ізмарагд», «З днів журби», ми відчуваємо, як поступово ця стихія оживає, підхоплює і заносить нас у саме вогнище подій минулого століття.Ліричний герой цих збірок займає активну, життєствердну позицію, він оптиміст:Я буду жити, бо я хочу жити! Не щадячи ні трудів, ані поту...(«Я буду жити...»)Це народний герой, його коріння з казок і легенд, з мрій українського народу. За народними уявленнями, силу, стійкість, непереможність людині дає її рідна земля. Так само вважає і поет:Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені!(«Земле, моя всеплодющая мати»)Але Франків «вічний-революціонер» не загрубів у боротьбі з труднощами, в нього не зникло почуття прекрасного: Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни...(«Не забудь»)Для Івана Франка життя має бути сповненим високого змісту, він відкидає пасивність, збайдужіння до всього: «Не дай заснуть в постелі безучастя... Не дай живому в домовину класться...» Проголошення саме такої життєвої позиції знайдемо у творчості багатьох українських митців.Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись,-писав Тарас Шевченко у вірші «Минають дні, минають ночі». Схожі рядки знаходимо й у Павла Грабовського:Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи!(«Уперед»)Згодом ствердження такої думки з'явиться у палких словах Василя Симоненка:Я хочу буть несамовитим, Я хочу в полум'ї згоріть, Щоб не жаліти за прожитим, Димком на світлі не чадіть!(«Я хочу буть несамовитим»)Справді, ліричний герой Івана Франка відчуває, що в нього «кров кипить і нутро все в огні, - вколо ж мур і неволя бліда!» Він чує в собі величезну, могутню силу:Против рожна перти, Против хвиль плисти, Сміло аж до смерті Хрест важкий нести.(«Semper idem»)Він бачить, що його народ, мов раб покірний, змирившись з недолею, догоджає кату. Іван Франко спонукає свого героя розбудити цю приховану силу - ось його головне завдання: Словом сильним, мов трубою, Міліони зве з собою...(«Гімн»)Образ духа сміливо несе між «народ похилий вольності слова!» Його мета - не лише збудити, розбурхати, а й порадити, навчити:Щастя не ждімо, Щастя не де, а в нас!(« Кожевникові») Учись, щоб був ти сильним мужем, Як засвітає день новий!(«Гринь Турчин»)Та найбільше мені імпонують завзяття й відвага, якими наділив свого героя поет: «Я не боюся хмари, зливи! Що мені вітер той бурхливий?..» («Анні П.»).Вражають Франкова вірність, відданість своєму народові. Синівську любов до нього ми знаходимо і в тих словах, де сарказм, із яким говорить ліричний герой, загострює наш біль і муку:Народе мій, замучений, розбитий,Мов паралітик той на роздорожжу,Людським презирством, ніби струпом, вкритий!(«Мойсей»)Та не змирилось із цим вироком серце Франкового героя: Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі...Ліричний герой громадянської лірики Івана Франка - це безмежна енергія, що, втілившись у віршах, віддає себе народові для подальшого його поступу. Наче заповіт наступним поколінням, звучать слова поезії Івана Франка:«Лиш боротись значить жить...»
Леся Українка , мила дівчинка , чия доля склалася дуже трагічно . Але ця людина дуже багато значить для мене . Вона була дуже хорошим поетом і писала надзвичайно чудові твори . Вона заворожила мою душу своїми чудовими словами . Дуже багато її віршів є відомі і були перекладені на інші мови . Я Прочитав декілька її віршів і тепер не можу відірвати погляд від книги.
Чому лелеча любов безкорислива як всяка батькiвська любов? ⇒Лелеки - щирі та вірні батьки. Вони дуже пильно наглядають за своїми дітками. Як і люди, вони дбають про своїх пташенят, добре годують їх та опікають. Наприклад, якщо починається дощ, лелека ніколи не покине своє дитинча. Вона стане оберігати його від сильних та морозних крапельок. Батьківська турбота про своїх немовлят є щирою та безкорисливою, адже вона йде від серця. Ніколи батьки не чекають нічого навзаєм, а допомагають виключно для блага дитини.
