А ми вже федька пройшли))
На мою думку-нi. Мир такою цiною не досягають. В усьому потрiбна згода, розумiння, поняття втрати. А цього, на жаль , не проявив майже нiхто з героїв. Тiльки одна Орися дивилась на ситуацiю взагалi, вона була оберегом Бушi. А iншi були заiнтересованi своїми проблемами. Хтось думав про кохання , хтось про перемогу , але нiхто про мир. Тiльки Антось у кiнцi твору запропонував якесь рiшення проблеми. I те, через любов до Орисi. Мабуть , якщо її не було , то вiн боровся до кiнця на сторонi Польщi. На нього наплинули спогади , i вiн згадав, як його врятував i виростив батько, через це вiн був дуже вдячен йому. А згодом , через кiлька рокiв, знайшов своэ кохання. Воно було завжди поруч. I в нього не було iншого вибору, як вiддячити , Антось прохав про мир.
<span>
Сміх,гумор,сатираЛюдина відрізняється від усіх інших створінь здатністю сміятися.Сміху,як закоханості,не навчиш. Сміх – натхнення.Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя.Гумор – це рятувальний круг на хвилях життя.…Краще терпіти нужду і бути веселим,ніж жити розкошах,не знаючи почуття радості.У ворота того,хто сміється,входить щастя.Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло,сміятися з неї – це нищити його.Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.
</span>
<span>Росія – Сфінкс. Радіючи і засмучений,<span>І обливаючись чорною кров’ю.Вона дивиться, дивиться, дивиться в тебе,І з ненавистю, і з любов’ю!</span>А. Блок<span>Олександр Олександрович Блок – видатний поет Росії, високий естет в циклі “Вірші про Прекрасну Дамі” і як і скоморошьі розгульний в поемі “Дванадцять”. Все підвладно було перу поета. У вірші “Скіфи” О. Блок звертається до всіх людей доброї волі з палким закликом покінчити з “жахами війни”, зійтися на “братський бенкет праці та світу”.</span>Поет застерігає весь світ замислитися над феноменом Росії, яка постане з попелу, але ніколи не скориться одряхліле старому світу Європи:<span>О, старий світ! Поки ти не загинув,Поки нудишся борошном солодкою,Зупинись, премудрий, як Едіп,Перед Сфінксом з древньою загадкою!</span><span>Росія – Сфінкс …</span>Це майже містичне вірш, так як на основі історії Блок передбачає майбутні великі потрясіння. Він вірить, що в Росії закладені великі сили, що поки ще дрімають, але якщо вже вони вирвуться назовні, світу не минути лиха.<span>Прийдіть до нас! Від жахів війниПрийдіть у мирні обійми!</span><span>Поки не пізно – старий меч у піхви,</span><span>Товариші! Ми будемо – брати!</span><span>А якщо ні – нам нема чого втрачати,</span>І нам доступне віроломство!<span>Століття, століття – вас буде проклинати</span>Хворе пізніше потомство!Тут Блок є явним продовжувачем традицій російської класики Пушкіна і Лермонтова, Некрасова і Тютчева. Звертаючись до теми історичних шляхів і доль Росії, Блок виступає з позиції поета-трибуна, пристрасного оратора і патріота. Він застерігає і саму Росію від тих прийдешніх жертв, на які її будуть штовхати “сини вітчизни”, прикриваючись помилковими уявленнями про честь. Вражаєшся прозорливості автора, його геніальному передбачення. Талант – завжди пророк. Це з честю довели великі поети Росії.<span>Востаннє – схаменися, старий світ!На братський бенкет праці та світу,Востаннє на світлий братерський бенкетСкликає варварська ліра.</span>Вірш написаний 80 років тому, але звучить особливо актуально в світлі останніх подій в Європі. Коли ж люди навчаться жити в світі?!<span>Але самі ми – відтепер вам не щит,</span><span>Відтепер в бій не вступимо самі,Ми подивимось, як смертний бій кипить,</span>Своїми вузькими очима.<span>
</span></span>
