Павло Тичина — видатний український поет, відомий перш за все як ніжний лірик. Його пейзажні за риси, інтимна поезія, філософське сприйняття світу не можуть не захоплювати, не зачаровувати.
<span>Так, читаючи збірку "Сонячні кларнети", де сконцентровані, здається, усі почуття й переживання автора, ми ніби й самі переносимося в його поетичний світ, наповнений барвами та музикою. Чому, знайомлячись із поетичним доробком Павла Тичини, ми ніби на дотик відчуваємо картини, змальовані у віршах поета? Чому ніби чуємо ніжні прекрасні мелодії, що лунають у рядках поезій? Тому, що настільки натхненне зображення почуттів через символи важко знайти ще в когось із поетів. </span>
<span>Інтимна лірика П. Тичини вражає нас силою відчуттів, вдало підібраними образами-порівняннями, які, немов картина художника, показують нам внутрішній світ ліричного героя. Для його творів характерним є зображення внутрішніх почувань через зорові образи природи. </span>
<span>У вірші "Десь надходила весна" етапи закоханості та стосунків із дівчиною змінюють один одного так само, як і пори року: весна — візит кохання, літо — переломний момент. </span>
<span>Почали тумани йти. — </span>
<span>Я сказав: не любиш ти! </span>
<span>Стала. Глянула. Промовила. </span>
<span>От і осінь вже прийшла. </span>
<span>Зрозуміло, що зима в поезії — пора розчарування й туги: </span>
<span>Зажуривсь під снігом гай. — </span>
<span>Я сказав їй: що ж... прощай! </span>
<span>Простенькі, на перший погляд, невибагливі пейзажні зариси приховують у собі велике смислове навантаження. Символізуючи перебіг почуттів від спалаху до згасання, вони звучать сильно й виразно. </span>
<span>Якщо уважно вивчити доробок Павла Тичини, то можна помітити, що саме символізує те чи інше природне явище. Так, змалювання хмар у поезіях майстра слова означає, що йдеться про сумний, тужливий настрій. Це можна побачити у вірші "Я стою на кручі": </span>
<span>Випливають хмари — </span>
<span>Сум росте, мов колос: </span>
<span>Хмари хмарять хвилі — </span>
<span>Сумно, сам я, світлий сон... </span>
<span>Тенденцію до надання образу хмар символічного значення страждання спостерігаємо й у творі "З кохання плакав я...": </span>
<span>З кохання плакав я, ридав. </span>
<span>(Над бором хмари муром!) </span>
<span>Той плач між нею, мною став — </span>
<span>(Мармуровим муром...) </span>
<span>Так само можна відмітити й інші постійні символи поезії Павла Тичини: весна — кохання, сонце — радість, любов до життя, вітер — доленосні зміни тощо. Кожен із цих образів змушує читача шукати підтекст у віршах і знаходити його у свіжих авторських співставленнях і порівняннях, дозволяє глибше зрозуміти думки та переживання ліричного героя. </span>
<span>Недарма твори митців-символістів є одними з найцікавіших в історії світової літератури. Треба мати неабиякий талант і фантазію, щоб зуміти описати всі внутрішні поривання людини через систему символів, нових та оригінальних. </span>
Це, я так розумію, за п'єсою "Наталка Полтавка?" тоді ось:
Головною дійовою особою п'єси "Наталка Полтавка" є звичайна українська дівчина Наталка. Вона проста, роботяща й чесна. Сама про себе вона каже:"Дівка проста, не красива, з добрим серцем, не спесива"(я точно не пам'ятаю бо це вчила роки 3 тому) тобто вже тут ми можемо бачити, що Наталка не ставить себе вище за інших, вона звичайна дівчина яка своєю найбільшою красою вважає добре серце. ЇЇ образ сприймається через її вчинки й манеру говорити. Вона співає дуже багато пісень, говорить звичайною мужицькою мовою. Це допомогає їй висловити свої почуття, а нам більш детально зрозуміти її образ. Наталці дуже важко пійти наперекір матері, яка бажає дочці счасливого та заможнього життя, але джля Наталки кохання вище за всі матеріальні блага.
Висновок - Як бачимо, Наталка добра й проста дівчина, яка не гонеться за грошима чи славою, для неї головне кохання, спокій в родині, тобто те, що зветься звичайним людським щастям.
В середині Негору був дуже добрим але все-таки піддавався іншим людям заради багатства,адже дуже сильно любив гроші.Мабуть саме через гроші він і закінчив своєж життя.
У нашій сім’ї дуже люблять співати пісні і з задоволенням слухають як сучасну, так і класичну музику. Просто неможливо уявити собі наше життя без пісень. Кожен день ми чуємо їх по радіо, телевізору, з вікон будинків і на концертах. Я довго думала, яку з пісень назвати найулюбленішою? Напевно, це пісні “Ти чуєш, море?” На вірші чудового поета Михайла Пляцковського. Вона знайома мені дуже давно, перший раз я почула її у дитячому садку, її співала наша вихователька. Потім, коли я пішла до школи, ми співали її з дівчатами на уроках музики. Ця пісня дуже романтична, спокійна і тривожна, вона зачарувала мене своєю красою і мелодійністю. Коли я чую її, то закриваю очі і бачу нескінченну морську гладь, величезний білосніжний корабель і чую крики чайок. Якщо мені сумно, я завжди наспівую її, і на душі відразу стає спокійно. Мені здається, що ця пісня буде зі мною все життя і допоможе здійснити мою заповітну мрію – попливсти на кораблі та обплавти весь світ.
1. Портрет молодого лоцмана Карпа.
2. Отаман доручив Карпу провести байдак порогами.
3. Приготування, які зробили гребці перед походом.
4. Долання порогів.
5. Лихі передчуття.
6. Катастрофа великого човена.
7. Зачарована Січ.
8. Зустріч з запорожцями.
9. Похід до гетьмана.
10. Усі разом запорожці вирішили піти до церкви та спитати в Бога, що їм зробити для України
