<span> образ дівчини Мирослави у повісті «Захар Беркут». Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.</span>
Можна скласти такий план до казки "Кривенька качечка":
1. Старі пішли по гриби.
2. Зустріч із качечкою.
3. Піклування про качечку.
4. Віддяка бабі та діду.
5. Дівчина-красуня.
6. Качині зграї.
7. Дівчина полишає стареньких.
Конечно, ум и чувства не могут быть друг без друга.
Если не будет ума, чувства нельзя будет контролировать, если же не будет чувств, то ум в этом случае бесполезен.
Чувство это положение ума, чувствами мы выплёскиваем то, что придумываем в уме.
Ум это положение чувств, если их небудет, тогда мы не сможем чувствовать то, что хотим передать.
С помощью чувств, можно описать более красочно, а с помощью ума, можно это самоеи придумать.
Я считаю, что эти две вещи, немогут быть друг, без друга.
Как то так)
Повість Планетник навчає мене бути доброю, милосердною, любити природу, йти впевнено до своєї мети, бути трудолюбивою, не зважати на образи, вміти пробачати, не впускати в своє серце ненависть, зло...
Саме таким постав у повісті хлопчик планетник...
Хоча він був не звичайною людиною, але він не зазнавався, допомагав людям...
На мою думку Планетник є прикладом для наслідування
Сестрі - Вірш звернено до сестри поета Ірині Григорівні Бойко (1816-1865). Написано під враженням зустрічі з нею - після багаторічної розлуки - влітку 1859 року, під час короткочасної поїздки Шевченка з Петербурга на Україну.