Легче сказать , а сложнее сделать обещанное
Чудова книга аля я хотіла тебе попросити навести лад в недоландії
допомогти недоладьку з цим і т.д
Твір «Вітька+Галя» насичений різноманітними
фразеологізмами – лексико-граматичними єностями 2х і більше слів, які мають за
традицією відтворюваний зміст. Наприклад:
<span> - не вішай носа. Значення: не журись.двічі не вмирати, а раз – не минувати. Значення: людина неминуче вмирає
один раз.</span><span>
- людина смерті в вічі дивиться. Значення: людина усвідомлює близьку
смерть.
- швендяєш по хаті, як на цвіту прибитий. Значення: ходиш сумний,
зажурений, задумливий.
- водила за носа. Значення: обманювала.
- швидка, як вогонь на сухій соломі. Значення: дуже швидка та спритна
людина.<span>
- З чужого похмілля голова
тріщить. Значення: коли переймаєшся за чужі проблеми. </span>
- що в мене на думці, то в тебе на язиці. Значення: коли у людей
сходяться думки.
- колючі, мов два остюки. Значення: щось дуже колюче або гостре. </span>
Ответ:
Объяснение:
Роман - це складний за побудовою і великий за обсягом прозовий (рідше - написаний віршами) твір, у якому широко охоплені події певної епохи та багатогранно й у розвитку змальовані персонажі. Роман практично завжди охоплює тривалий часовий проміжок, у такому творі є кілька взаємопов’язаних сюжетних ліній.
Твір П.Куліша «Чорна рада» складається з вісімнадцяти частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна — політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна). Оригіналь¬ним композиційним прийомом (стрижнем) у творі є романтичний образ до¬роги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобережної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка. Отже , безумовно, це роман.
«Чорна рада» є романтичним твором. Опоетизовуючи козацтво, П. Куліш у ній возвеличує непереможний його дух. Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру. П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Матеріал для свого тво¬ру він брав з багатьох джерел: друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам в архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історич¬них пісень, переказів, легенд, казок про козаччину тощо.