Хтось із мислителів сказав, а всі інші з радістю підхопили ідею про те, що труднощі, неприємності загартовують людину, невдачі та страждання роблять його сильнішим. Дуже хотілося б вірити.
Однак важко уявити, як може удар долі зробити хоч когось сильніше, хіба що навчити, як діяти в схожій ситуації в наступний раз.
Однак мудреці вчать також, що в одну і ту ж річку не можна увійти двічі. Виходить, що на дорозі життя розкидані найрізноманітніші граблі, і ті, на які людина вже настав, так і залишаються позаду, а ось нові …Удари долі, невдачі — це не корисні навички і не знання, які потім стануть в нагоді. Це шрами, які часом дають про себе знати і від яких хочеться позбутися якнайшвидше. Чим людина сильніше, тим швидше він відновлюється після стресів. Невдачі і біди відкидають назад, після них вкрай складно встояти на ногах, не оступитися.
Як звичайний синець не зміцнить посудину, так і невдачі не зроблять людину сильнішою. Ще більш плачевна ситуація складається тоді, коли удари долі обрушуються постійно, один за іншим. Відбувається кодування психіки на негатив, і все складніше стає вирватися із замкнутого кола: здається, що весь світ налаштований проти, мета життя зникла …
Зробити людину по-справжньому сильним може не тільки удача. Успіх, радість вселяють упевненість у власних силах. У кожному починанні, у будь-якій справі стане в нагоді дещиця удачі, яка, подібно камінчику, зірвався з гори, може викликати цілу лавину, тобто принесе довгоочікуваний небувалий успіх.
Що робити, якщо удачі ні? Відповідь проста — створити її ілюзію. Мозок влаштований таким чином, що реагує абсолютно однаково на подію, що трапилася в дійсності і на подію, яка відтворена подумки. Досить зусиллям думки створити ілюзію успіху, як з’являється віра в свої сили, у себе. Потім перебудовується свідомість, з’являються нові можливості та ідеї. У підсумку відбувається те, чого не може бути при частих невдачах: людина стає сильнішою. Однак створити подібну ілюзію не так просто, як це може здатися на перший погляд.
Підсвідомість не ототожнює себе з свідомістю, тому воно байдуже до спроб свідомості небудь собі вселити. Необхідно звернення безпосередньо до підсвідомості. Пощастило тим, поряд з ким є близькі люди, які повернуть сенс життя і скажуть про те, що вірять в успіх і удачу.
Проте не у всіх і не завжди є поруч такі люди, здатні вселити впевненість у собі. І ось тоді вже потрібна серйозна робота з власною підсвідомістю.
Чомусь в більшості людей склалось враження, що ідеальна сім’я – це мама, тато та двоє діток: бажано хлопчик та дівчинка. І все. Насправді, у мене зовсім інші уявлення про справжню сім’ю. Я думаю, що не так важлива зовнішня оболонка, важливо те, що робиться всередині. Любов, дружба та взаємоповага між усіма членама сім'ї – ось на чому потрібно наголошувати, що потрібно берегти, мов зіницю ока.
Я щаслива. У мене є люблячий батько, турботлива мати, два брати. У нас прекрасна сім’я. Я розумію це і дуже ціную. Щодень прошу Бога лише здоров'я для всіх. Брати, неначе орли-захисники, за мене, наймолодшу, заступались ще, починаючи з пісочниць. Я безмежно вдячна їм за це. І навіть сьогодні, коли ми вже практично дорослі, я знаю, що завжди знайду у них підтримку та допомогу. Мої брати – моя гордість. Я впевнена, вся справа у вихованні, у створенні батьками затишної та дружньої атмосфери у домі. Звичайно, у кожного нас є проблеми: чи то фінансові, чи то якісь особисті, але ми завжди твердо знаємо, що не самі у цьому бурхливому світі, нам завжди є у кого попросити допомоги чи просто щирої поради. Сім'я – це велике щастя. Мені прикро, що не всі це розуміють. Уявіть собі дитину, яка з якихось причин не має батька або матері. А скільки у нас неблагополучних та конфліктних сімей! В таких ситуаціях найбільше страждає дитина. Я плекаю мрію теж створити щасливу сім'ю, збувати невеличкий будинок за містом та зробити все, аби у ньому завжди панувала затишна атмосфера, взаємоповага, дружба та любов. Можливо, життя складеться по-іншому, дасть якийсь свій крутий поворот, але я знаю, що у будь-яких ситуаціях рідні мої завжди мене підтримають. Такі стосунки у сім'ї надають впевненості у собі та сили.
1) Самостійна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану, ознаки іншої ознаки або предмета і відповідає на питання як? де? куди? звiдки? коли? чому?...
Б) вона незмiнювана.
В) вона виступає обставиною, рiдше присудком або означенням.
2.
Поділяється на розряди: способу дії (добре), міри і ступеня дії (утричі), місця дії i напряму (праворуч), час дії (сьогодні), причини дії (спересердя), мети дії (навмисне), ознаки (котлета по-київськи).
3. Сполучення прийменників з iменниками, прикметниками, числівниками, займенниками.
4.
Не з прислівниками пишемо разом: - якщо без не прислівник не вживається: незабаром, непорушно; - якщо до прислівника-обставини з не можна дібрати синонім: невисоко — низько; - якщо прислівник утворений від прикметника з наголошеними суфіксами -анн-, -енн-: несказанно, широченно. Не з прислівниками пишемо окремо: - якщо в реченні є протиставлення: не дорого, а дешево; - якщо прислівник є в реченні присудком: Цього робити не треба. Ні з прислівниками пишемо разом. У цьому випадку він є префіксом: ніде, нізащо. Ні у фразеологізмах пишемо з прислівником окремо: ні туди, ні сюди.
5. 1. Прислівники, утворені від прикметників, у яких пишеться два н, подвоєння букв зберігають: натхненно, невпинно, незрівнянно. Також з двома н пишуться прислівники: зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.
6. Літера и пишеться в кінці прислівників після г,к,х. Після к, ч у прислівниках з префіксом по-. I в кінці прислiвникiв безвiсти, почасти, восени.
Літера і пишеться в кінці прислівників після літер на позначення м'ягких і пом'якшених приголосних: тричі, вранці, вповні.
7. - Через дефіс пишемо прислівники з префіксом по- і суфіксами -е, -є, -ому, -ему, -єму. (По-перше, по-нашому, по-вірменськи, а також прислівники по-латинi і на-гора).
- З частками казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -таки, -от, -бо, -но, -то. (Казна-коли, як-небудь).
- Утворені повторенням одинакових, синонімічних чи антонiмічних слів: ледве-ледве, десь-інде, тишком-нишком, часто-густо, не сьогодні-завтра, з діда-прадіда.
- Слова: ледве-не-ледве, будь-що-будь, віч-на-віч всього-на-всього, де-не-де коли-не-коли, пліч-о-пліч, ж хоч-не-хоч, як-не-як, тет-а-тет. Усi решта пишуться окремо!
9. Разом пишуться прислівники, утворені сполученням:
а) прийменника з прислівником; відтоді, дотепер, занадто, назавжди, оскільки
б) прийменника з коротким прикметником; вручну, допізна, засвітла, зліва, нарізно, полегеньку
в) прийменника з числівником; вшестеро, уперше, натроє, спершу
г) прийменника із займенником; внічию, нащо, передусім, почім, почому
ґ) кількох прийменників з будь-якою частиною мови; Завширшки, знадвору, навколо, навздогін, завчасно
д) кількох основ (із прийменником чи без нього); Воднораз, достобіса, живовидячки, мимохідь, нашвидкуруч, чимдуж.
Окремо пишуться прислівники, утворені сполученням:
а) прийменника з повним прикметником або числівником; в головному, в цілому, в одному
б) прийменника по із збірним числівником; по п’ятеро, по десятеро
8. Через дефіс пишуться прислівники, утворені:
а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів –ому(-єму), -и; по-святковому, по-теперішньому, по-материнському і по-материнські, по-українському і по-українські, по-моєму, по-латині
б) від порядкових числівників за допомогою префікса по-; по-перше, по-друге, по-третє.
10) Ця частина мови відіграє дуже важливе значення, адже вона виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета.