1. перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)
2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)
3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова).
4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.
5. Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.
Дощ
Теплий, короткочасний
Звеселяє, радує, іде
Дощ - вода в рідкому стані
Вода
Ось уже пішов шостий рік, як ви навчаєтеся в школі. Згадайте, скільки книжок прочитано вами — малих і великих, навчальних і художніх... Ваша копітка праця не марна, адже те, що ви знали в 1 класі, важко порівняти з тим, що знаєте сьогодні. Неабияку роль у вашому духовному збагаченні відіграє художня книжка. Усі ваші знання — передусім із книжок! Ваші вчителі й батьки стали мудрими саме завдяки навчанню й книжкам. Як же все починалося?
<span><span>
<span>Пусть же </span>стоит на вечные времена Русская земля. (Н.В. Гоголь)
Да разве найдутся на свете такие огни, мука и такая сила, которая бы пересилила русскую силу. (Н.В. Гоголь)
Что за прелесть эти сказки! (А.С.Пушкин)
<span>Как </span>она пляшет! (М.Ю. Лермонтов)
Почти все почтовые тракты мне известны. (А.С. Пушкин)
И впился комар <span>как раз </span>тетке прямо в правый глаз. (А.С. Пушкин)
Я звал тебя, но ты не оглянулась, я слезы лил, но ты не снизошла. (А.А. Блок)
Знаете ли вы украинскую ночь? (Н.В. Гоголь)
<span>Вот и </span>солнце встает, из-за пашен блестит.</span><span> Нигде не попадались им деревья, все та же бесконечная степь.</span></span>
Тема «Як дитиною бувало»: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров’я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві. Ідея «Як дитиною бувало»: уславлення сили волі, терпимості, наполегливості дівчинки в боротьбі зі своєю хворобою. Основна думка: тільки сильна духом людина здатна подолати будь-які труднощі. Художні засоби «Як дитиною бувало» • риторичне запитання: «Що болить?»; • метафори: «біль доходив», «зірватись має …епіграма»; • епітети: «злий жарт», «епіграма гостра, злобна».
Повість «Зачарована Десна» — лірична розповідь про дитячі роки хлопчика Сашка. Але чи можна назвати її повністю автобіографічною? Мені здається, що цей твір дещо схожий на легенду про бідне дитинство великого письменника, адже писав його Довженко в часи, коли соціальне походження мало величезне значення і згадка хоча б про якийсь достаток батьківської сім'ї могла привести до небажаних висновків. І тому письменник так майстерно перемішав правду, напівправду і вигадку.
Сашкова сім'я жила у хаті, яка була збудована невідомо коли і ким. «Здавалося, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом, і схожа була також на стареньку білу печерицю. Дуже мальовнича була хата. Одне, що не подобалося в ній, і то не нам, а матері, вікна повростали в землю і не було замків». Така хата була символом нужденності Полісся. Насправді ж хата Довженків дуже відрізнялася від літературної, і ми це можемо побачити на фотографіях, вміщених у біографічних книжках письменника. Звичайно, вона не була палацом, але й через п'ятдесят років її вікна розміщені високо над землею. Просторі будівлі на кілька кімнат в ті часи мали заможні господарі. Промовистим є той факт, що батько Довженка крім сільської роботи підробляв: «своїми кіньми возив торгівців на ярмарок». Скоріше за все, коні ці не були бідняцькими шкапами, адже торгівці мали гроші і могли найняти собі власника добрих коней. А хіба міг бідний неписьменний сільський дядько дати своїм дітям не тільки початкову освіту, а й відправити сина й доньку продовжувати навчання «в городі»? Сашків батько все життя не міг пробачити дідові Семену «своєї темноти» і мріяв вивчити сина. Спочатку повів його у сільську школу, і Довженки стали перед учителем Леонтієм Опанасенком. Той почав розпитувати Сашка перекрученою російською мовою, і, коли переляканий хлопець не зміг назвати імені батька, вчитель виніс свій вердикт — «неразвитой!» Скільки ж було по Україні таких нерозумних вчителів, які не вміли говорити до ладу російською, калічили її, а зобов'язані були вчити дітей тільки чужою мовою. Перша зустріч зі школою неприємно вразила Сашка, і в повісті «Зачарована Десна» Довженко з більшим задоволенням згадує своє вільне дитинство, майстерно описує картини природи. Саме в таких епізодах письменник найбільш автобіографічний.
<span>Малий Сашко сховався в клуні і перебирає в пам'яті приємне і неприємне в його світі. Він боїться бабиних прокльонів і Страшного Суду, не любить, коли довго йде дощ і коли п'явка впивається в ногу, коли гавкають на нього чужі пси або гуска сичить і скубе за штани. Він не любить носити в одній руці велике відро води, полоти і пасинкувати тютюн. Неприємно бачити батька п'яним, ходити босими ногами по стерні, їхати на возі з сіном, коли здається, що віз от-от перекинеться. Але на світі для хлопчика є дуже багато приємних речей. Він любить дивитися на малий вогонь і обнімати лоша або прокинутися рано-вранці і побачити в хаті теля. Приємно знайти пташине гніздо і їсти паску, приємно ходити по теплих калюжах і спати в човні. Це був світ перших дитячих вражень хлопця, його стихія, Усе далеке й близьке сприймалося в образах, і все це вбирала вразлива Сашкова душа, щоб пізніше наповнити повість «Зачарована Десна». </span>
