Вона мала за змістом та з несподіваною кінцівкою
Петрусь боявся, що вбють брата, але тримався мужньо, після того як його сімю перерізали.
Водяна лілія
Росте на воді з зеленими кувшинками
— Ай, бабусечко! Що там розказувати! Нуда така!
— От захотіли що знати!.. Добре вам, бабуню, було тут жити на волі; а що я витерпіла за тим ученням!.. І не нагадуйте мені його .
— Ох, бабусечко! І морено, і мучено нас — та все дурницею. І те вчи, і друге, і десяте, і п’яте... товчи та товчи, та й товчи!.. Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять або як люди живуть поза морями та чи в їх добре там, та чи в їх недобре там? Аби я знала, чим мені себе між людьми показати...
— Е, бабуню!.. — защебетала панночка. — До французької мови й до музики добре і я бралася, до танців тож. Що треба, то треба. На се вже кожний уважає, кожен і похвалить; а все інше — тільки морока... Учися та й забудь! І тим, що учать, — нуда, і тим, що вчаться, — біда. Багацько часу пропало марно! (...) Вони тільки й думають, як би їм гроші виплатили, а ми думаємо, як би хутче нас на волю випустили... Чого ж ви задумалися, бабусю?
— Чи подоба ж се, бабуню? Бог із вами! Як же б то між гостями або в гостях позабувати музику, або танці, або хоч би й мову французьку?.. А про ту заморську нісенітницю, то я в одно вухо впускала, а в друге випускала, та й зовсім-таки не знаю. Цур їй!
— Та що се ви, бабусю? Та се я тільки вам призналася, що не знаю, а чужі зроду того й не дошимраються, нехай хоч цілий день питають. Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу (...)
Благородство Федька і
підлість Толі.
Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А
потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе
вину.
Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, шо
Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька,
через Толю Федько застудився і помер. А Толя ше у бідної Федькової
матері виманив чижика.
Моє ставлення до хлопців.
Мені подобається Федько своєю правдивістю, відвертістю, готовністю
прийти на допомогу у скрутну хвилину. Шкода, шо він помер. А байдужий до
чужого горя безсердечний і брехливий Толя живе.
