Немовля ще лежить у колисці, а батьки вже розмовляють з ним. Звертаються до дитини з ніжними, пестливими словами. Втішаються, коли дитина «агукає». Намагаються зрозуміти, що маля хоче «сказати» цими звуками.
Радість приходить у родину, коли маля вимовляє перші слова: «мама», «тато». Адже це значить, що дитина починає говорити.
На нашій планеті диво спілкування через слова подароване тільки людині. Ми можемо розповісти одне одному про різні життєві пригоди, що з нами трапилися, про свої мрії, поділитися радістю чи горем, поспівчувати іншим.
Кожне слово, з яким ми звертаємося до інших людей, має свою душу — емоційне забарвлення. Багато залежить від того, які слова ми добираємо для спілкування, чи вміємо ними користуватися.
Є добрі слова: «добрий день», «будьте здорові», «спасибі», «дякую»... Вони свідчать про вихованість людини, її культуру. Той, хто «забуває» привітатися, подякувати за послугу чи пораду, одразу справляє не дуже гарне враження на інших людей.
Є слова, які передають наш настрій: веселий чи сумний. Але є і злі слова, з яких починаються сварки і непорозуміння між людьми.
<span>Особливе значення в нашому житті відіграє художнє слово. Літературні твори з'являються завдяки тому, що є люди, які володіють даром мистецтва слова. Вони відчувають і розуміють красу і значення слова краще за інших. Сойдет?</span>
Тема така не ображай менших 2.допомагай їм 3.є тварини можуть розмовляти 4. Я завжди поважав і буду поважити меншим мені дуже сподобалася байка
<span><span>
<span>Адам і Єва </span>
</span><span>Першу людину звали Адам. Біблія розповідає, що створив Бог Адама схожим на себе.
Адам жив у райському саду, що звався Едемським. Тут йому дуже подобалося, але інколи він почував себе страшенно безпорадним та самотнім. Він нудьгував і блукав доріжками саду.
Побачив це Бог і вирішив надати Адаму помічницю. І коли той спав, Бог створив жінку.
Уявляєте, як зрадів Адам, коли прокинувся і побачив поруч з собою красу-жінку - адже він зрозумів, що тепер не буде таким самотнім!
Адам назвав її Євою, і вони, вже вдвох, щасливо зажили у Едемському саду.
Як їм було добре разом! Перші люди почували себе весело і безтурботно, і щастю, здавалося, не буде кінця!
Бог дозволяв Адаму та Єві робити все, про що вони Його просили. Лише одного не дозволяв людям Бог - їсти плоди з дерева, що звалося деревом пізнання добра та зла. Пояснював він це просто:
- Якщо ви з’їжте цей плод, то помрете.
Але жив у тому ж райському саду злий та підступний змій, що підкрався одного разу до Єви та й почав їй нашіптувати:
- Навіщо вам слухатися Бога? Адже Він не дозволяє вам їсти ці плоди зовсім не тому, що ви помрете! Це – неправда! Насправді, якщо ви їх з'їсте, то й самі станете як боги! І про все-все на світі будете знати!.. Та й плід, ти тільки подивись, який смачний!..
Довго не звертала на змія ніякої уваги Єва. Але потім несподівано подивилася на дерево і раптом побачила на диво красивий плід.
І так їй закортіло його покуштувати, що Єва не витримала, зірвала плід і надкусила його. Плід виявився дуже смачним, і Єва простягнула його Адаму.
- Адам! – звернулася вона до нього – Знаєш, а він й дійсно чудовий!
Адам на якусь хвилинку замислився, не знаючи, що й робити - адже він добре розумів, що цього робити не можна!
Але плід був такий гарний, що Адам також не витримав і надкусив його.
Ах, люди, люди...
Коли Бог узнал про вчинок Адама та Єви, то дуже засмутився, після чого зі смутком вимовив:
- На жаль, я повинен прогнати вас з мого саду! Адже ви знаєте: непокірність Богу - гріх!
Він помолчав, після чого додав:
- Тепер для вас розпочнеться зовсім інше, важке та безрадісне життя в муках та стражданнях. І лише один спогад завжди буде зігрівати вашу душу - як добре було у райському саду...
І знову помовчавши, закінчив:
- А відбулося все це через те, що ви не захотіли виконати те, про що Я просив вас...
Так Адам і Ева були вигнані з раю.
Для них й дійсно настали тяжкі часи. Вони почали хворіти. Щоб прокормитися, їм доводилося багато та важко працювати.
А з часом люди почали вмирати…</span></span>
<span>В часи, на які припадає творчість Старицького, дедалі виразніше поставала ворожість капіталізму розвиткові культури. В несприятливих, тяжких умовах принизливих заборон і утисків розвивалась українська культура. Післяреформне десятиріччя - "пам'ятний антракт 1862-1872" (І. Франко) - період застою і загального занепаду в громадському і літературному житті. Правильно визначити свою позицію за таких обставин, не збитися на манівці вузькоінтелігентських блукань чи естетської замкненості в собі, в своїх суб'єктивних переживаннях міг лише художник по-справжньому народний. Таким художником і був Михайло Старицький.</span>
Повість Планетник навчає мене бути доброю, милосердною, любити природу, йти впевнено до своєї мети, бути трудолюбивою, не зважати на образи, вміти пробачати, не впускати в своє серце ненависть, зло...
Саме таким постав у повісті хлопчик планетник...
Хоча він був не звичайною людиною, але він не зазнавався, допомагав людям...
На мою думку Планетник є прикладом для наслідування
