У своїй автобіографічній повісті "Климко" Григір Тютюнник показав образ хлопчика - сироти. Після смерті батьків Климка забирає до себе жити дядько, який працює на залізниці. Климко щовечора чекає дядька з роботи, мріє носити такого ж картуза. Та війна забрала і єдину рідну людину, і житло. Климко не зламався, він знаходить шкільних друзів і свою вчительку. Горе об'єднує їх, а ще треба пережити голодну і холодну зиму.Хлопчик вирушає у далеку небезпечну дорогу, щоб принести солі, яку потім можна буде виміняти на харчі. Заради інших, Климко не раз ризикує життям. Його велике, добре серце мріє врятувати маленьку доньку вчительки. Климко, нарешті, досягає свої мети.І ось дорога додому. Рідна станція. Останнє бажання врятувати полоненого, і ворожа куля пробиває серце відважного хлопчика.Климко до кінця залишився людиною з великої букв
Тема: розповідь про Івана Фірцака - людину неймовірної фізичної сили, борця за українське національне відродження.
Ідея: возвеличення Кротона як вітчизняного спортсмена, культуриста України у всесвітньому просторі; його прагнення бачити Батьківщину вільною і незалежною.
Уособлення: реве та стогне Дніпр; вітер завива.
Порівняння: місяць, неначе човен.
Епітети: блідий місяць; сердитий вітер; Дніпр широкий; в синім морі.
Метафори: горами хвилю підійма.
Антитеза: то виринав, то потопав.
Інверсія: додолу верби гне високі; горами хвилю підійма.
Я считаю что А но возможно г я просто поэзию эту не знаю
Діброва-дуброва, гай, роща
