Баю, бай. Баю, бай.
Спи синочко (доню) засипай.
Очки маленьки закривай.
Хай тобі снить сон.
Прийде Кіт - воркотон.
Баю, бай. Баю, бай.
Спи синочко (доню) засипай.
Твір Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вражає тим, що
детально охопив усю соціальну проблематику. Цей твір вражає не тільки
свою актуальністю в будь-який час, але й і гарно розкритими образами, що
дає змогу зрозуміти краще головню ідею та зміст. Зараз спробуємо
порівняти два дуже суперечливих образи: Чіпки і Грицька.
Свій життєвий шлях Чіпка та Грицько починали однаково: вони були
однолітками, з бідних родин, відмінністю було те, що Грицько – сирота.
Але згодом, коли вирішували долю, Грицько пішов на заробітки, і
поступово, через жагу до багатства, у нього з’являється скупість,
жадібність. Якщо метою Чіпки були пошуки правди та служба суспільству,
то метою Грицька – одружитися на багатій дівчині.
Чіпка не погоджується підкорятися, але у пошуках правди, він повертає
на поганий шлях, в той час як Грицько тихо живе, нічим не переймаючись.
Чіпка, розчарувавшись у житті, стає вбивцею, деградує. Але у повстанні
селян себе гідно проявляє, на відмінну від Грицька. В результаті Чіпку
вбили, а Грицько хизувався своїм боягузтвом.
<span>Отже, не зважаючи на те, що ці персонажі росли в одному середовищі,
вони абсолютно різні, як за характерами, так і за життєвими позиціями.
Вони йдуть за абсолютно різними стежками. Єдине спільне те, що ці стежки
однаково не праведні. Не зважаючи на те, що Чіпка став вбивцею та
займався поганими справами, розчарувавшись у світі, читачам він ближче,
ніж підлий та боягузливий Грицько. Адже Чіпка намагався знайти правду та
справедливість, зрозуміти не чесність світу, а не знайшовши відгуку,
просто зламався як особистість. А Грицька це ніколи не хвилювало, від
міг лише зраджувати та заздрити. Тому і стає прикро, коли Чіпка, який
все ж був непідкореною людиною зі стержнем, помирає, а Грицько, через
свою втечу, залишається жити як і раніше.</span>
Мій улюблений літературний герой - Хуха-моховинка
Існує багато різних казкових персонажів, але, як на мене, найбільш симпатичний з них - це Хуха-моховинка з однойменної казки Василя Короліва-Старого. Дивна істота, м'яка як котик, вкрита пухкою вовною, з голою мордочкою та лапками, Хуха дуже гарненька на вигляд. Але найбільш мені подобається характер Хухи-моховинки. Вона така добра, товариська, завжди готова допомогти, навіть тому, хто зробив їй шкоду. Так і сталося: Хуха допомогла діду, врятувавши його від смерті. Вона це зробила незважаючи на те, що дід спочатку зруйнував її дім, а потім покалічив їй лапку. Здатність відповідати добром на зло - ось що мене найбільш вражає у Хусі-Моховинці. Якби б люди навчилися поводитися як ця казкова істота, то світ би став набагато кращим.
"-Тепер татарин,як спутаний кінь або свиня , що добре наїлася."
Хто такий Морозенко, про якого складено стільки народних пісень? Можливо, це один із соратників Богдана Хмельницького — полковник Станіслав Морозенко, а можливо, це осавул Кропивнянського полку Нестір Морозенко. Так чи інакше, але Морозенко був мужнім захисником рідної землі.У XIV-XVI ст. більша частина українських земель була захоплена панською Польщею. З того часу наш народ вів постійну і непримиренну боротьбу за своє визволення. Усередині XVII ст. ця боротьба переросла в народну війну проти іноземних поневолювачів.Саме під час цієї війни і прославився козак Морозенко. У пісні «Ой Морозе, Морозенку» розповідається про один із таких боїв, під час якого татари розбили козацький загін і полонили, а потім скарали його ватажка:Не вернувся Морозенко,Голова завзята,Замучили молодогоТатари прокляті.Вони його не стрілялиІ на часті не рубали,Тільки з нього, молодого,Живцем серце виривали.Постать Морозенка в народі користується особливою любов'ю. Недарма за ним вся Україна плаче:Ой Морозе, Морозенку,Ти славний козаче,За тобою, Морозенку,Вся Вкраїна плаче.<span>Пам'ять про славних захисників рідної Батьківщини ніколи не зникне з нашої землі, поки будуть існувати такі історичні пісні.</span>
