1.Нема нічого ситнішого за землю-мати.
(Нема нічього ситнішого за землю-мати: вона всіх годує й напуває.)
2. Прудкіше над усе думка.
(Думкою враз куди хоч перелетиш)
3. Миліше на усе- сон.
(Хоч як добре та мило чоловікові не було, а все покидає щоб заснути.)
4. Перед розумом і сила поступається.
(Хоч який би ти сильний не був, без розуму нічого не досягнеш)
<span>се це було, і ми не можемо просто знищити ці сторінки із пам’яті народу, із нашої пам’яті. Але саме завдяки думам та пісням душа народу вижила та змогла пройти крізь всі випробування, саме завдяки ним відроджувалась Україна.</span>Кожна країна пишається своїм епосом, своїм фольклором, своєю народною поезією, проте без перебільшень та прикрас можна стверджувати, що найбільше народна самосвідомість та «геній народу» (за словами І. Франка) увиразнюється та втілюється саме в українських народних піснях. Багато дослідників, поетів, письменників, публіцистів, енциклопедистів протягом століть пізнавали наш народ саме завдяки пісням та думам, адже український фольклор дійсно унікальний. Українська усна народна творчість вже дуже давно отримала визнання у всьому світі не лише завдяки своїй вишуканій художній формі та емоційній насиченості, а й ідеалам, мотивам та образам, які висвітлювались у ній. Одне з головних місць в українській народній творчості по праву отримали козацькі пісні та думи. Без перебільшень можна стверджувати, що в них розкривалась душа народу, адже за часів козаччини всі явища, події та постаті усіх сфер життя знаходили своє відображення в пісні, оскільки саме це був найбільш дієвий та продуктивний спосіб для народу висловити своє ставлення, свою думку.Окрім цього, саме народні пісні та думи передавали історичну пам’ять поколінь, не давали згинути у віках подіям та постатям, яким Україна завдячує своєю незалежністю зараз.
Проте в думах і піснях знайшли своє відображення не лише героїчні, а й трагічні епізоди кривавих сторінок нашої історії, адже про них ми тим більше не можемо забути, просто не маємо такого морального права! Всі приниження, злигодні, руйнування, розорення, катування та поневолення українців вихлюпнулись кривавими сльозами людськими у піснях та думах. Тяжким плачем квилять вони про сумну долю невільників, про їхні муки та страждання в турецькій неволі.
Щоб забавити дітей оповіддю, Галина Малик робить її веселою і повчальною
водночас. її герої мають і фантастичні здібності, як, наприклад,
Недочеревик, який може подорожувати в наш світ з Недоладії, так і
звичайні, притаманні людям риси — ледащі, гнів, непослідовність. Не
забула казкарка і про батьків, нагадуючи їм зі сторінок книжки, що
виховувати малих дітей треба, насамперед, казкою. Тому що хто, як не
улюблені персонажі, можуть власним прикладом продемонструвати, як треба
чинити в тій чи іншій ситуації, а які дії можуть накликати біду.
<span>У
казці «Незвичайні пригоди Алі в країні НедоладіЬ порушено дуже цікаве
питання: «Чи треба доводити справи до кінця?» Дівчинка Аля, яка все
полишала на половині, потрапила за це в чарівну країну Недоладію, де
зрозуміла, що незакінчені справи можуть призвести до великих
неприємностей. Тому, повернувшись додому, вона не тільки доробила усі
свої справи, а ще почала попереджати інших, щоб закінчували почате.
Отже, авторка за допомогою Алі доносить до читачів головну думку казки
про те, що кожна розпочата справа має бути завершена.</span>
Діти як квіти а квіти як діти такі ж малесенькі гарнесеньки які
1)Я пошёл/пошла на рыбалку
2)Ловлю рыбу
3)А она не ловится!
