У цьому творі світ природи показується суворим,природа дає випробування для людини і людина доказує її бажання до життя.
Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо. Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав. Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.
Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене.
Там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму "закадишному" другові.
Спокій був його ворогом.
…перший по силі на всю вулицю.
Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає.
…він раптом вертається і віддає змія.
Федько брехати не любить.
Не любить також Федько товаришів видавати.
- Нещастячко ти моє!
- І за що мене Бог покарав таким сибірякою.
…а Федька кладуть на стілець і луплять.
- А давай об заклад, що перейду на той бік.
А Федько справді щось надзвичайне виробляв на річці.
- Ловкий хлопчак, що й говорити.
- Ну й шибеник! – зітхав хто-небудь.
Оце молодець, так молодець.
- Толю, Толю! – кричав Федько. – Подай мені палицю свою… Я вилізу.
<span>Федько відвів очі від Толі, похилився і тихо сказав: - Повів.</span>
Майже з першої сторінки ми знайомимося зі світом народних казок, стикаємося з персонажами містичних легенд, які переказуються із покоління в покоління, впізнаємо багато «щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами», насолоджуємося тим, як наші співвітчизники оспівують, на перший погляд, самі звичайні явища природи. Читаючи цей твір, можна добре відчути, що М. Стельмах, як письменник і як син українського народу, глибоко шанує його обряди, традиції і звичаї. І калина, і свята повага до хліба, і вишивані рушники – все це душа народна, все це – наше минуле і наше майбутнє. У повісті досить виразно підкреслюється повага письменника до землі, насіння, оранки, сівби, до дерев, з якими герої розмовляють начебто з живими. Навіть відображення праці нагадує якийсь народний ритуал, що був добутий віковим досвідом наших предків. Таке поважливе ставлення до народних звичаїв та традицій, до природи і праці, мало величезний вплив на формування поглядів Михайлика, на його самовиховання і становлення як майбутнього талановитого митця. "Убога хатина Михайлових батьків, прикрашена вишитими рушниками й кетягами калини, три хлібини й грудка солі на столі, свячені страви у мальованих полумисках."
<span>Елизавета II является королевой Соединенного Королевства. Она родилась 21 апреля 1926 года. Ее полное имя Елизавета Александра Мэри, и она является монархом шестнадцати суверенных государств, их заморских и зависимых территорий. Она также является главой 54 членов Содружества наций, верховным правителем Церкви Англии, и защитником веры. Она одинаково хорошо носит каждое из этих званий, однако, в основном она связана с Соединенным Королевством, которое является местом жительства королевской семьи. Элизабет родилась в Лондоне и получила образование в частном порядке в домашних условиях. Она была старшей дочерью Елизаветы I и принца Альберта, который впоследствии получил титул короля Георга VI. С самого детства она очень интересовалась учебой. Ее самыми любимыми предметами были искусство и спорт. Ее молодость была омрачена Второй мировой войной. В возрасте 15 лет Елизавета уже была назначена главным полковником. Единственной родной сестрой Елизаветы была принцесса Маргарет, которая была на четыре года моложе ее. Елизавета стала монархом Соединенного Королевства, Канады, Австралии, Новой Зеландии, Южной Африки, Пакистана и Цейлона после смерти ее отца - Георга VI, 6-го Февраля, 1952 года. На данный момент она является одним из самых долго правящих британских монархов. Мужем Елизаветы является принц Филипп, герцог Эдинбургский. Они поженились 20 ноября 1947 года. Через год Элизабет родила их первенца, принца Чарльза. У Елизаветы и принца Филиппа есть и другие дети: принцесса Анна, принц Эндрю и принц Эдварда. Королева имеет пять официальных резиденций в Великобритании, в их числе Букингемский дворец и Виндзорский замок.</span>
