Отримання завдання хлопцями-зібрати колекцію комах
похід на річку
зустріч с Василем Трошем
Ночівля біля озера
виявленні сліді невідомої істоти на березі
імітація чудовиська Васильом
Подяка Сергія і Митька Василеві за чудові канікули та інтерес до зоології
Будь-яка часова епоха має своїх героїв і невдах. Сучасна Україна
примітна тим, що найбільш успішні люди і ті, хто гідний особливої
поваги й уваги, зазвичай позбавлені тут таких почестей, які є у
справжніх негідників і навіть злочинців. Проте, звичайні люди, як,
наприклад, я, завжди можуть виділити по-справжньому успішних людей, які
домоглися свого успіху не обманом і злочинними діями, а дійсною корисною
діяльністю для суспільства. У нашій сучасній Україні такі люди є.
<span>Є у любій нашій школі різні типи класів.
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.Но это сочиняла не я, просто в интернете ее нашла, может тебе и подойдет!</span>
<span>"струна якась тремтяча, любая розмова, важкі, ворожії сновиддя" - це епітети</span>
<span>серце каже, поцілунок на устах озветься, безодні мрій таємні, душу опановують примари, голос твій бринить, співа з журбою, сон мені склепить помалу вії - це будуть метафори</span>
<span>тремтить-бринить, немов сльоза гаряча - це порівняння</span>
У творі розповідається про єдиного сина половецького хана. Батько дуже любив його, але сталося так, що він ще малим хлопчиком попав у полон. Бранця привезли до Києва. Та князю припав він до душі, тому йому непогано жилося: «оточив його почотом і розкошами догідно — і жилось тому хлоп'яті і безпечно, і вигідно». Минали роки, «став помалу рідний степ він забувати, край чужий, чужі звичаї як за рідні уважати». Позбавлений волі та рідного дому, він не знав пісень свого краю, забув мамині колискові. Мабуть, так і прожив би він ще багато років, якби не одна подія. Дуже тужив за сином батько і відправив на його пошуки гудця – половецького співця-пророка. Той розшукав юнака. Та хлопець був неуважним до пісень рідного краю, німим та байдужим до ніжних колискових, які йому співала рідна мати, не слухав переконань гудця, був впертим.
