Вух хлопець бешкетник Федько, бідний зашурганий. любив пакостити. і був толик. багатий, красивий, розумний. так Федько в кінці врятував життя толику, а сам помер, а толик навіть на похорон не прийшов. але в продовж твору, Федько проявляв доброту, і всі провини брав на себе, навіть те що натворив толик. порада від мене, якщо буде час, почитай, дуууже цікаво, а твір не дуже великий. а ще, батько був строгий, а толик впав а річку, а Федько його врятував, але захворів і помер.
Ответ:На картині Айвазовського "Аюдаг" зображене море безмежне, як "мої мрії". Новесенький корабель вперше "упав на хвилі прозорі". Його теж манить невідома даль, яка іноді в своїх глибинах ховає не тільки "щастя моє таємне". Яскраве оранжево-рожеве ранкове сяйво освічує сіро-блакитне "море хибке".
Усе далі віддаляється корабель від рідного берега, а морські хвилі навчать його "вільно по світі літати".
Образ вчительки
Чомусь ще з дитячих років закарбувався у моїй свідомості образ чепурної жінки із сивиною на скронях і лагідною посмішкою на устах. Образ жінки, яка знає все: чому світись сонце і чому восени опадає листя, чому птахи відлітають у вирій, а взимку річка, неподалік якої був збудований наш будинок, покривається кригою, чому ластівка в'є гніздечко під бабусиною стріхою і чому мама свариться, коли я нишком фарбую губи її помадою....
Річку біля нашого дому висушили, а на її місці побудували автошлях за сучасними правилами. Тепер кригою сковує лише темний асфальт, розмальований білими смугами, а замість хлюпотіння води чується глухий шум автомобільних двигунів. Під бабусиною стріхою тепер надовго і надійно оселилася пластикова вагонка, а у мене повна шухлада власної косметики. Навіть сонце через червоне скло модних окулярів світить по-іншому...Разом з невпинним часом пливло у минуле усе дитяче безтурботне життя, о тільки образ жінки, яка все знає, залишився непорушним. Це образ наставниці, образ хранительки вічності, образ жриці нашої альма-матер. Це образ Вчительки. Закохавшись у нього ще маленьким дівчам з тоненьками кісками, зав'язаними бантиками, я й досі вважаю професію вчителя найшляхетнішою, найблагороднішою і найнеобхіднішою у сучасному суспільсті.
Зовсім скоро я закінчу школу, і переді мною постає питання: а що далі? Як складеться моя доля і як зробити правильний вибір? Трохи лячно, зізнаюся я вам, іти впред і приймати чи не найперше самостійне рішення у дорослому житті. Страшно схибити. Але особисто для себе я твердо вирішила: готова присвятити усе своє свідоме життя сліжінню сучасній освіті. Я готова, а головне, хочу стати вчителькою. Хоча, відчуваю категоричність і серйозність такого рішення, дозвольте зважити усі "за" і "проти".
Разом із величними постатями історичних діячів визвольного руху, захисників рідної землі, героїчних месників з народу в творчості Тараса Григоровича Шевченка постає тема нелегкої жіночої долі. Образ жінки-коханої, жінки-матері часто зустрічається в Шевченкових творах. Для поета жіноча доля не просто була темою творчості, це було наболіле питання його життя. Вирісши сиротою, Тарас Григорович не знав що таке материнська любов, турбота й ніжність. Зате добре відчував бійку і лайку мачухи. Навіть ставши вільним, поет так і не одружився, не завів сім’ї. Ніхто не чекав його в теплій затишній оселі, нікому було вилити свою душу. Саме тому він так щиро співпереживає героям своїх творів.
Доля жінки-кріпачки у Шевченкових творах завше була трагічною, бо саме такою вона була в жінок, котрі зустрічалися поетові у житті. Важка праця, страхітливі умови життя, знущання – усе це знайшло відображення у Шевченкових творах «Наймичка», «Утоплена», «Катерина», «Причинна».
Поет часто порушує проблему долі дівчини-покритки. Скільки таких скривджених дівчат ми бачимо у його творах! У кожній з них є власна історія нещасного кохання, загубленого з вини «паничів-москаликів». В ній страчене або безповоротно скалічене життя молодиці.
Улюбленим жіночим образом у поета був образ матері з дитиною. Він завжди співчував дітям, страшенно їх любив.
Отже, жіноча доля була для Тараса Шевченка перш за все трагедією особистою, проблемою, що торкнулася ніжних струн Кобзаревої душі.
Чомусь завжди вважають, що казки цікаві лише дітям. Може, тому що в них багато вигадки і дорослі впевнені, що дітям цього досить. Але як часто вони загупають слова російського класика О. Пушкіна: "Сказка — ложь, да в ней намёк, добрым молодцам урок". Тож, на мою думку, дорослим іноді слід погортати сторінки казок і трішечки інакше подивитися на цей світ.
Недарма відомий український письменник Б. Лепкий до своєї казки "Мишка" зробив такий підзаголовок "Казка для дітей: для малих і великих"...