Іван Якович був переконаний, що «повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе заняти сучасних живих людей». Саме для цього й було створено «Захар Беркут». Головна думка повісті проста й вічна: як зберегти, втримати духовну, політичну та економічну свободу — тобто право вірити в<span>те, що відроджує в народі життя; право заводити й відстоювати свій власний, вільний суспільний лад; право на землю і всі плоди власної праці, право на «своє добро» — як кожної людини, так і громади загалом? Що для цього потрібно?
Пошук </span><span>відповіді на це питання й надихнули нашого геніального письменника на написання цієї повісті (Франко в думках переносився у прадавні, оповиті загадковим серпанком часи — XIII століття, добу Червоної, Галицько-Волинської або Карпатської Русі, з насолодою створював образи сильних тілом і насамперед духом людей, що живуть як органічна частина Великого Прасвіту Природи, що можуть з однаковим завзяттям схопитися в двобої з гігантським ведмедем та з іноземними загарбниками — монголами, боронячи свою свободу).</span>
Моральний вибір людина робить, керуючись совістю, мораллю, а також власними уявленнями про життя. Моральний вибір – це своєрідна відповідь на питання «Як поступити в тій або іншій ситуації?»: пройти повз або надати необхідну допомогу нужденному, піти на обман або сказати все як є, піддатися спокусі або встояти.
Яскравий приклад морального вибору ми спостерігаємо в тексті А. Р. Алексіна, де Ваня Бєлов вирішує зробити свій моральний вибір в користь свого друга: він взяв на себе провину одного, Сіни Голубкіна, який боявся залишитися на другий рік і вкрав з учительської кілька зошитів з районним диктантом. Ваня повідомив директора, що саме він вкрав зошити, а не Сеня. Ваня Бєлов зробив такий благородний вчинок тому, що хотів допомогти своєму другові перейти в сьомий клас.
Моральний вибір був зроблений і Петром Гриневым, героєм повісті Олександра Пушкіна «Капітанська дочка». Петруша програв у більярд офіцерові Зурину сто рублів, Савельіч в свою чергу переконував свого вихованця не віддавати борг цьому аферистові. Однак Гриньов, незважаючи на те, що і сам розумів, що Зурин обвів його навколо пальця, вирішив віддати гроші. Для нього було правильним вчинити так, як вчив його батько – за законами честі.
Людині все життя доводиться робити якийсь вибір, часто прийняття рішення залежить від його моральних підвалин. Моральний вибір – це рішення, яке приймається нами щодня: поступитися місцем у транспорті чи ні, запізнитися або прийти на зустріч у призначений час.
Жанр “Іван Підкова”: історична поема Тема “Іван Підкова”: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками. Ідея “Іван Підкова”: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом
Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати. Композиція “Іван Підкова” Твір поділяється на дві частини: 1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки); 2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний).
Художні засоби “Іван Підкова” • рефрен: «Було колись…»; • метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»; • епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»;
порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»; • звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»
риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гості», «Спасибі вам!»;
риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ivan-pidkova-shevchenko-analiz/
«Кажуть люди, знаю сама, що ти мене не
любив»
«Як поїхав козаченько в
Польщу на войну»
«Повела розмову мати із дочкою»
«Ой на горі дощ іде» записана в с. Велика Писарівка
«Ой три дороженьки рядом».
«Понад нашим яром», яка записана в с. Росоші
Чесно вибач )))) але я таке не читала і незнаю ))))))
