Одним із найпоетичніших образів "Слова..." є образ Ярославни, юної дружини князя Ігоря.
Ярославна, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, який стояв на чолі Руського війська, з тривогою чекає звістки від нього. Дізнавшись про поразку Ігоревого війська, Ярославна, як і всі жінки руські, тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка і полон Ігоря, криваві рани на його тілі — це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі.
Ярославна, сумуючи, квилить, мов чайка, вона, як би змогла, полетіла б пташкою до любого чоловіка, щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. Тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б кривавії рани на дужому тілі князя.
У відчаї княгиня звертається до сил природи: вітру, Дніпра-Славутича і світлого сонця. Плачучи у Путивлі на забороні, Ярославна докоряє вітрові:
Чому мечеш ти хановськії стріли
На своїх легесеньких крильцях
На моєї лади воїв?
Було б йому віяти вгорі під хмарами або леліяти кораблі на синім морі. А він розвіяв її веселощі по ковилі.
Звертаючись до великого Дніпра-Славутича, Ярославна благає його, заступника руських воїнів, принести на хвилях князя, щоб вона не посилала своїх сліз на море.
Звертаючись до сонця, Ярославна і йому, плачучи, докоряє, бо воно своїм гарячим промінням немилосердно посилювало спрагу руських воїнів, які три дні билися у безводному степу.
НЕ ЗАБІВАЙТЕ БЛАГОРАРИТЬ
Примерные план сочинения на тему: «Берегини» домашнего костра.
а) Маруся Кайдашиха. Она была трудолюбивой и ловкой, но постепенно, когда «терлась вокруг господ», стряпая для них, научила манерности, льстивости, лености. Душа ее в плену мелкособственнической психологии: Мотрини родители богатые, а потому достойны уважения, а Мелашчине бедные, можно и пренебрегать ими. Это на первый взгляд. А как заглянут в дом, то можно убедиться: она не только не бережет мир, а и разрушает его в семье.
б) Мотря. (Карп полюбил Мотрю не за полные сундуки добра, а захарактер, за внешность. И «брикливисть» Мотри оборачивается в семейных ссорах эгоизмом, грубостью, жадностью, неуважением ко всеи родне. Даже детей и мужчин она одевала в короткие рубашки и штаны, так как экономила на них, хотя это было смешно и оскорбительно.
в) Мелашка. Мелашку сначала ввели в заблуждения внешние признаки благосостояния: большой дом, благосостояние. И за этой картиной очень быстро открылась для нее страшная правда: там нетлюбви. Некоторое время держалась она любовью к Лавринуа и его ласке. Тем не менее не выдержала и она. Когда она венулась домой из Киева, она больше не была той поэтической Мелашкою, которой весь мир улыбался. Она ссорится с Мотрей, она теряет прекрасные душевные качества.
Община села Семигори. Обычно община диктует моральные залоги, так как в неи живет народная мораль. Так было когда-то. Теперь каждый делит общее дело по принципу: разве мне одному это надо. Так совершают с тем горбом возле Кайдашевоа дома, об который все ломали телеги. Конечно, ссоры Кайдашев все осуждают, тем не менее разве и они сами не такие? Легко говорить о чужих проблемах. А о своих что и говорить. Об этом свидетельствует история баб Палажки и Прасковьи. Быт в их мировоззрении давно уже преобладает мораль. Такое следствие социальных сдвигов и влияния собственности на общество.
Общественное направление в решении проблемы жизни народа. Факты общественно-бытовой жизни народа подтверждают, что собственность искажает характеры и мировоззрение людей, но еще больше то социальное устройство, при котором человек теряется и деморализуется в борьбе за материальное.
Автор: Павло Загребельний.
Назва твору: "Диво".
Дата написання: 1968.
Жанр: історичний роман з елементами фантастики.
Тема: боротьба за єдність народу і об'єднання земель Київської Русі, спроба показати читачеві, що людина і її діяльність може бути справжнім дивом. Зв'язок минулого з сучасним.
Головні образи: Софія Київська, Сивоок, Ярослав Мудрий.
Проминуло багато часу з тієї пригоди. У нас почався урок української літератури. І того ранку до нас у клас, який знаходиться на другому поверсі, забігла незнайомка.
Вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. Тому здалася нам знайомою. Вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. Потім відвела погляд на когось іншого. За мить вона промовила:
– Любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. Думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. ЇЇ звати … Тут хтось перебив Алю:
– Про що ти говориш?
Аля спочатку оглянулась, а потім додала:
– Напевно, хтось не прочитав казки. Але цим ми шкодимо самі собі. Кожну незавершену справу бачить Недочеревик і записує її. Тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. Не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. Раптом у кутку Аля побачила якусь річ та промовила:
– Он як! Там стінгазета скраю лежить.
Розгорнула її і сказала:
– Так не годиться. Вона не є завершена. Недочеревик її уже побачив. Нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали.
Всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. А Аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів.
Я також зрозуміла цей урок. Надалі не буду залишати незавершені справи. І цей урок української літератури я теж не забуду.
