<span>возможно пояснение и не точное :"глiд" это колючий кустарник - боярышник очень колючий с острыми шипами на ветках. и терпкими ягодами и может в этом выражении подразумевается "колючий" характер человека?</span>
1.ограничено время
2.в рассказе развивается только одно действие
3.один главный герой
Всеволод Нестайко — видатний дитячий письменник, твори якого відомі в Україні та світі. Повість «Тореадори з Васюківки» є дуже цікавою, у ній оповідається про пригоди двох кмітливих та веселих хлопців. Твір «Тореадори з Васюківки» — за своїм жанром пригодницька повість. Пригодницька література має певні особливості, які вирізняють її з-поміж інших. У центрі уваги читача знаходиться, як правило, гострий сюжет, події постійно розвиваються, обставини швидко змінюються. Пригодницька повість — це прозовий твір, обсягом менший за роман. Пригодницькі твори дуже популярні у зарубіжній літературі, всім нам відомі твори О. Дюма, розповідь про пригоди Робінзона Крузо та інші. Окрему частину пригодницької літератури складають твори для дітей. У них сюжет не такий напружений, проте надзвичайно насичений подіями, герої зазвичай відзначаються винахідливістю, активністю та життєрадісністю.
Мені дуже сподобалася повість В. Нестайка «Тореадори з Васюківки». Пригоди хлопців Яви та Павлуші викликають захват, їхня винахідливість вражає. Хлопці завжди мають безліч нових ідей, ці ідеї цікаві та оригінальні. Правда, іноді задуми Яви та Павлуші втілюються у життя трохи не так, як планують хлопці, тоді хлопців сварять, а іноді й карають. Проте рідні та друзі люблять їх, незважаючи на їхні вигадки та «винаходи».
Повість В. Нестайка — перша пригодницька повість української літератури, з якою я ознайомився у шкільній програмі. До того я читав зарубіжну пригодницьку літературу, правда, переважно дивився фільми. Мені по-справжньому, припав до душі цей жанр. Тим більше цікаво було читати про пригоди, які розгортаються у наших краях, а не десь «за далекими морями». Головні герої цих пригод схожі на тебе діти, а поруч такі ж дорослі, як твої батьки чи вчителі. Хоча Павлуша і Ява справжні шибайголови, постійно щось вигадують, але мені подобаються своєю чесністю, сміливістю та почуттям гумору. Повість В. Нестайка захоплює своїм сюжетом та вчить не втрачати рис, які притаманні хлопцям — персонажам повісті
V the to do it I really like to know that you it I ococivov I JCL of I like the to do love I ococivov I ococivov I ococivov I really did if our o vucjc I really do it all the pic I really like the pic is of with a good I really did VB and I ococivov I really do it I JCL I really did VB and really do full I really like to make the first is la is of with of array hi of array of array of I ococivov I JCL r I JCL r is la la is I really did I JCL r I JCL I really like is la is la is la Luz I really did VB igofIP of array is of with of I ococivov I JCL of array hi of I ococivov I really like is la is I ococivov of array of array of our school I JCL r I JCL I jdjjsrj Blvd in Roaming con jgsh love london
Великий російський письменник Ф. М. Достоєвський висловив своєю творчістю безмір страждань приниженого і ображеного людства в експлуататорському суспільстві і безмірну біль за ці страждання. І разом з тим, він запекло боровся проти будь-яких було пошуків реальних шляхів боротьби за звільнення людства від приниження та образи.
Роздвоєність терзала Достоєвського, стаючи для нього та його героїв джерелом болісного своєрідного і мстивого насолоди - хворобливої формою визнання безвиході мук.
Він сам був жорстоко принижений і ображений страшною дійсністю, що перетворювала його героїв у зламаних людей. Його життєвий і літературний шлях представляє собою трагедію, зміст якої є придушення і нівечення людської душі дійсністю, ворожої генію, свободі, мистецтва, красі. У творах цього суб'єктивного письменника, завжди є його особистою сповіддю, з їх похмурою тривогою, гарячковими метаннями і коливаннями, невідбутну страхом перед хаосом і пітьмою оточувала життя, закарбувалася скорботна історія великої, але хворої душі, що занедужала людськими стражданнями і зневіреної, тобто ізжівшей свої сподівання, мрії, надії молодості, - душі, покохала біль, тому що їй нічим стало жити, а значить, і нічого стало любити, крім болю.
У неспокійній атмосфері його творів позначилися і пригнічений, спотворений протест дійсності, давівшей мільйони людей, подібно до того, як був роздавлений на смерть нещасний Мармеладов, - і неміцність, приреченість, близькість краху самого суспільства, побудованого на людських муках, загрожує невідомими потрясіннями, грізними катаклізмами.
Творчість Достоєвського було породжене перехідною, кризової епохи розпаду феодально-кріпосницьких відносин у Росії і заміни їх новими, капіталістичними відносинами.
Його гнітили кріпосницькі порядки, повний свавілля і самовладдя зверхників, значних осіб; його придушував і зростання нових відносин, повсюдний розгул хижацтва, цинізм відверто вовчих законів життя. Достоєвський висловив страх перед переможним ходом капіталізму цих соціальних верств, нестійких, соціально і психологічно нічим не озброєних, не захищених, доступних для всіляких реакційних і занепадницьких впливів.
Він починав свій літературний шлях як учень Гоголя, союзник Бєлінського. Його духовне і літературний розвиток і далі могло б продовжуватися в тому ж напрямку, всупереч дуже серйозним протиріччям, виявили вже в творах першого періоду його творчості, якщо б цей розвиток не було перервано так жахливо - грубо, деспотично - жорстоко, таким огидно - злочинним знущанням над його особистістю: каторгою, солдатчиною, посиланням. На цілих десять років він був викинутий з життя тим самим миколаївським режимом, який убив Пушкіна, убив Лермонтова, зацькував Гоголя.
Важкий ідейно-психологічний процес відбувався в ньому за ці роки, з його болісно-вразливою, оголеною душею. Він зневірився у можливості поліпшити дійсність шляхом боротьби, засумнівався в самій природі людини, у здатності людини своїми силами, своєю розумною волею перебудувати життя. Він почав шукати підтримку в релігії, - у жорстокій постійній боротьбі з самим собою.
Після повернення до Петербурга, після дев'яти років найглибшого, випробуваного їм самотності, на нього нахлинула, з усіма її строкатими суперечностями життя великого капіталістичного міста. А незабаром до цього бурхливого рою вражень, хаотичність яких була згодом так яскраво виражена в "Підлітку". І він ще більше утвердився у своїй проповіді про те, що тільки у стражданні зможе очиститися сучасна людина від егоїзму, від спокус сатанинської влади грошей треба всім.
Пішовши від нової, передової Росії-Росії Бєлінського, Чернишевського, Добролюбова, Герцена, Некрасова, Щедріна, - Достоєвський втратив єдину можливість допомогти приниженим і ображеним вибратися з мороку. Увібравши в свою душу страждання людства, Достоєвський схилився перед їх безмежжям, вибратися з мороку.
Достоєвський захоплено вітав селянську реформу 1861 року, побачивши в ній підтвердження своєї віри в "народність", внесословного самодержавства і в його здатність врятувати Росію від капіталістичного шляху.
