1.Одруження Анастасії.
2.Взяття її в полон.
3.Гарем султана.
4.Обрана в улюблениці султала та нове ім'я-Хюрем.
5.Суперечка між найпершою улюбленицею Сулеймана.
6.Образи Хюрем на візира.
7.Одруження сестри великого імператора.
8.Життя та багатодітність Хюрем
дитина Ібрагіма.
9.Смерть паши та Хатідже
10.Викрадення султани.
11.Битва за майбутній престол синів султана.
12.Одруження дочки султани Міхрімах.
13.Суперечки за улюблениць синів Сулеймана Прекрасного.
14.Нова улюблениця імператора.
15.Смерть Хюрем.
16.Султана Міхрімах та її гарем.
17.смерть Імператора.
18.Обрання султаном Селіма ...и т.д.
Я дотримуюся думки, що білою вороною будь-де бути нелегко. Але це не важкий хрест, який потрібно тягти за собою. Можна обернути свою білість, тобто оригінальність, на користь собі самому.
Біла ворона у певній групі – це людина, яка відрізняється від інших! А ця несхожість може проявлятися чим завгодно! Наприклад, всі в класі модно вдягнені, а одна дитина носить старий одяг. Вона є білою вороною, бо бідна. Так само хлопчик зі здібностями геніального художника буде виглядати білою вороною в класі, де більшість дітей здібна хіба що до малювання бубликів.
Чому ж нелегко бути білою вороною? Во-перше, не всі люди цікавляться незнайомими явищами. Іноді вони заздрять, а іноді просто не цікавляться. Хтось цікавиться, але йому складно зрозуміти товариша-білу ворону, бо раніше він нікого подібного не зустрічав. Школярі ж полюбляють подражнити тих, хто на них несхожий. Отже, люди по-різному ставляться до білих ворон.
По-друге, бути білою вороною – це в принципі випробування. Щоб мати власну думку, варто зібрати сили для того, щоб її захистити. Тобто, наприклад, дівчина фарбує волосся у червоний колір, вона має сміливість всім заявити про свої смаки. Навіть, якщо весь її клас вирішить, що червоне волосся – дурниця, ця дівчина має право фарбуватись як завгодно. А це ох як нелегко буває відстояти!
На мій погляд, людині, яку сприймають як білу ворону, буває важко досягти чогось звичайного для решти. Наприклад, людину в татуюваннях не візьмуть працювати до престижного офісу. Це смішно, насправді, бо можливо саме вона була б найкращим працівником. Але в сфері формального спілкування людей склалися певні вимоги та традиції, і якщо людина хоче знайти там своє місце, їй доведеться якось вписуватися.
Існує ще один тип людей, яких хтось назве білою вороною, та насправді це не так. Вони зі своєю так званою оригінальністю лізуть в очі іншим, навмисно провокують своєю невідповідною поведінкою та голосно кричать «Я особливий!». Такі люди нікому не подобаються насправді, бо просто шукають уваги решти, яку не можуть чи не хочуть добути іншим шляхом.
Біла ворона в українській літературі – це персонаж, який поводиться інакше, ніж прийнято у всіх. Таким був Чіпка у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Він відрізнявся від ровесників тим, що не мав батька. На жаль, він з часом відсторонився від моральних норм суспільства та пішов злочинним шляхом.
А от добрий приклад білої ворони – це творець, майстер Сивоок, що трудився над зведенням Софії Київської, персонаж роману Павла Загребельного «Диво». Його, звичайно, не назвеш класичною білою вороною. Але для натовпу людей, які не є митцями, він – дещо незрозуміла постать.
Отже, я вважаю, що справжні білі ворони – люди, які мають силу знайти своє місце в житті, завдяки та всупереч власній несхожості з іншими.
Ответ:
Думаю, у кожної людини є певна мета в житті. Поки ми маленькі, невеликі і наші мрії. Дитині хочеться нову красиву іграшку, як у вітрині магазину або у того хлопчика, або нове платтячко чи ляльку Барбі. Ми ростемо, і разом з нами зростають і наші бажання, прагнення, цілі. Один мріє розгадати таємниці Бермудського трикутника і знайти затонулу Атлантиду. Інший живе мрією створити унікальні ліки від усіх хвороб або еліксир вічної молодості, здоров’я і краси. Третій мріє про польоти у Всесвіті, зустрічі з позаземним розумом.
Але рано чи пізно всі ми дорослішаємо і починаємо замислюватися про майбутню професію. І тут наші прагнення стають цілком визначеними і осмисленими. Хтось хоче стати геніальним програмістом, а фахівцем з комп’ютерних технологій, здійснити інформаційний прорив, створити програми, які до нього не зміг створити жодна людина. Хтось хоче стати лікарем, відомим хірургом, аби щодня рятувати від смерті та хвороб людей. А хтось хоче просто ростити хліб, щоб нагодувати всіх голодних.
Чи Не правда, все це високі цілі, і якщо людина не відступиться, якщо він твердо вирішив йти до своєї мрії, він обов’язково залишить свій слід на землі. Не обов’язково його ім’я увійде в історію, але життя він проживе не даремно, приносячи радість і користь людям. Анатоль Франс сказав: «Мрія могутніше реальності. І чи може бути інакше, якщо сама вона вища реальність? Вона душа сущого».
Сомерсет Моем заявляв, що, на відміну від існуючої думки про марність мрії, вона — «не відхід від дійсності, а засіб наблизитися до неї». Якщо б люди не уявляли собі своє майбутнє, не ставили перед собою чіткі завдання, що спонукало б їх до активної діяльності, до самого життя? Життя без мрії безбарвна, безрадісне і просто марна!
Наявність певної мети, прагнення зробити щось конкретне, обов’язково значне і потрібне, підносить людину. Мрія, ідеал повинні бути у кожного. Наші мрії не завжди шикуються в чітку лінію, не завжди являють собою яскравий образ. Часто мрія буває бажанням досягти чогось великого, великого, світлого. Але як це зробити, ми не зовсім чітко і ясно уявляємо. Мова йде про мрії, які спонукають до дії. І вони, може бути, з часом стають більш зрозумілими і однозначними саме в результаті цих дій. Така мрія є і у мене.
Не хочу сказати, що я не уявляю собі своє майбутнє. Уявляю. І мрію опанувати цікаву для мене професію. Я хочу стати юристом.
Тому я вважаю, що можу зробити свою мрію реальною у наш час та не втратити свого я
Объяснение: