Я дотримуюся думки, що білою вороною будь-де бути нелегко. Але це не важкий хрест, який потрібно тягти за собою. Можна обернути свою білість, тобто оригінальність, на користь собі самому.
Біла ворона у певній групі – це людина, яка відрізняється від інших! А ця несхожість може проявлятися чим завгодно! Наприклад, всі в класі модно вдягнені, а одна дитина носить старий одяг. Вона є білою вороною, бо бідна. Так само хлопчик зі здібностями геніального художника буде виглядати білою вороною в класі, де більшість дітей здібна хіба що до малювання бубликів.
Чому ж нелегко бути білою вороною? Во-перше, не всі люди цікавляться незнайомими явищами. Іноді вони заздрять, а іноді просто не цікавляться. Хтось цікавиться, але йому складно зрозуміти товариша-білу ворону, бо раніше він нікого подібного не зустрічав. Школярі ж полюбляють подражнити тих, хто на них несхожий. Отже, люди по-різному ставляться до білих ворон.
По-друге, бути білою вороною – це в принципі випробування. Щоб мати власну думку, варто зібрати сили для того, щоб її захистити. Тобто, наприклад, дівчина фарбує волосся у червоний колір, вона має сміливість всім заявити про свої смаки. Навіть, якщо весь її клас вирішить, що червоне волосся – дурниця, ця дівчина має право фарбуватись як завгодно. А це ох як нелегко буває відстояти!
На мій погляд, людині, яку сприймають як білу ворону, буває важко досягти чогось звичайного для решти. Наприклад, людину в татуюваннях не візьмуть працювати до престижного офісу. Це смішно, насправді, бо можливо саме вона була б найкращим працівником. Але в сфері формального спілкування людей склалися певні вимоги та традиції, і якщо людина хоче знайти там своє місце, їй доведеться якось вписуватися.
Існує ще один тип людей, яких хтось назве білою вороною, та насправді це не так. Вони зі своєю так званою оригінальністю лізуть в очі іншим, навмисно провокують своєю невідповідною поведінкою та голосно кричать «Я особливий!». Такі люди нікому не подобаються насправді, бо просто шукають уваги решти, яку не можуть чи не хочуть добути іншим шляхом.
Біла ворона в українській літературі – це персонаж, який поводиться інакше, ніж прийнято у всіх. Таким був Чіпка у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Він відрізнявся від ровесників тим, що не мав батька. На жаль, він з часом відсторонився від моральних норм суспільства та пішов злочинним шляхом.
А от добрий приклад білої ворони – це творець, майстер Сивоок, що трудився над зведенням Софії Київської, персонаж роману Павла Загребельного «Диво». Його, звичайно, не назвеш класичною білою вороною. Але для натовпу людей, які не є митцями, він – дещо незрозуміла постать.
Отже, я вважаю, що справжні білі ворони – люди, які мають силу знайти своє місце в житті, завдяки та всупереч власній несхожості з іншими.
В наше время люди думают о деньгах. Многие спросят, а что такое деньги? Для взрослых это необходимо для жизни да и для детей тоже. А почему да потому что за деньги покупают вещи,еду. Но в наше время людей убивают спросите вы за что я отвечу за деньги. Так что деньги имеют власть над некоторыми людьми.
Душа - це проміжна ланка між земним свідомістю і істинної Божественної, безсмертною сутністю людини. Це енергетична субстанція, яка супроводжує кожного, з моменту його народження і до смерті. Дух людини - безсмертна сутність здійснює зв'язок з людською свідомістю через Душу. Все що трапляється з нами, всі наші переживання, думки, слова, дії передаються Духу через Душу. Дух не може безпосередньо впливати на людину, та йому це і не потрібно, бо головне для нього це досвід, тобто можливість рухатися далі по дорозі еволюції. З семирічного віку, коли людина вже зобов'язаний відповідати за свої діяння, включається механізм карми. Ось тут-то головну роль бере на себе Душа, від її сили і чистоти залежить і результат отримується в процесі розвитку ситуації. Сила Душі досягається духовністю людської свідомості. Різні люди в аналогічних ситуаціях чинять по-різному, Це виражається мірою відповідальності за свої дії перед Богом і людьми. Такі якості як любов, співчуття, доброта, мудрість, воля - це складові якості людської Душі. <span>Сила душі виховується в минулих життях і ти продовжуєш вирощувати як душу і дух. Твоя душа спілкується з тобою, через совість і на скільки добре ти будеш чути свою душу на стільки сильним ти і будеш. Сила тут мається на увазі духовна, тобто ця сила виражається в справедливості, доброти, любові, творенні багато можна перелічувати. Звичайно може матися на увазі і інша сила, така, наприклад, як володіння духовною силою зцілення, правидения, ясновидіння. Хотілося б додати від китайців для кращого розуміння. </span>
Тема :«Мені однаково»: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю. Ідея «Мені однаково»: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
А не легче спросить инет?Если это поможет: <span>Максим і
Тугар Вовк — представники антагоністичних таборів. Вони різні, але у
дечому і схожі (усвідомлення своєї сили; почуття власної гідності,
сміливість, витривалість, залізна воля; розум і кмітливість; бажання
повнокровного життя). Ці позитивні риси підпорядковано абсолютно різним
життєвим принципам.</span><span><span>Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: «їй-богу,
славний молодець … Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене
самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!» Даючи устами ворога таку високу оцінку вчинків Максима, І. Франко ще більше героїзує цей образ</span>.</span><span><span><span><span>
Максим
</span><span>
Тугар Вовк
</span></span><span><span>- визнання рівності між людьми;
- найвищий ідеал — влада громади;
- любов до рідної землі;
- вірність давнім звичаям;
- чесність і відвертість;
- справедливість.</span><span>- почуття своєї вищості, зарозумілість;
- найвищий ідеал влада власника;
- відсутність почуття патріотизму;
- зневага до народних звичаїв, віри;
-підступність і хитрість;
-жорстокість.</span></span></span></span>
Письменник однозначно засуджує Тугара Вовка, поступово розкриваючи
усі сторони його вдачі та причини злочину. Вже на початку повісті
Франко, нагнітаючи негативні риси зовнішності й характеру, викликає в
читача відразу до персонажа:
«Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим
чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських
медведів, яких їхав воювати».
<span>Прізвище Вовк повністю імпонувало його вовчій натурі. Авторська
характеристика Тугара Вовка підсилюється його самохарактеристикою.
Погрожуючи в думках тухольцям, він говорить: «Але постійте, ви, хамове
плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! Тугар Вовк — се не тухольський
вовк, він і тухольським медведям зуміє показати «зуби». Зрадника,
підкреслює Франко, завжди чекає ганебний кінець.</span>