Як говориться:Словом можна вбити,так і дісно правда.Щире слово,якщо порівняти з ''гострим'',воно більш ніжне і ласкаве,приємне на дотик,а гостре слово,є грубим і чорствим.Порівняно з щирим словом-воно гріє як промінь,зігріває серце й душу.Щире слова хочеться обійняти й також відплвісти щирим,приємним словом.Хочеться подружитися з тим,хто говорить такі слова на самому ділі,а не як '' медом маже ''.Чорстве слово хочеться обійти стороною й почуваешь себе ображеним,наче з гострим нлжем у серці.Такими словами можно образити людину,скривдити,або навіть й убити.Треба слідкувати за тим,що говориш,не ображати інших і зігрівати їх щирими словами,а не убивати ножем у довіру людини...
Олександр Гавроша ви дуже пишите красивi твори я дуже люблю iх читати спасибi що ви такi пишите красивi твори!!!!!
Павло Судак, або,
як його назвав автор, Павлусь – це не просто юнак, це щось більше. За декількома
його мужніми подвигами можна судити, що він – справжній герой. Заради своєї
молодшої сестри той не злякався потрапити в полон до татар, більше – вчити їхню
мову. Павлусь розумів, що без його помочі сестрі не дістатись до дому
самотужки. Він – захисник рідної землі, тому що абиякий невдаха не поїхав на
пошуки своїх рідних, по дорозі захищаючи себе від гострого ножа та швидкої
пулі. Без сумнівів, Павлусь – герой.
Тема (іменник).
2.опис(два прикметника)/
3.дія(три дієслова).
4ставлення(фрази з чотирьох слів).
5.перефразування сутності ( 1 слово).
Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть допомогти здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається допомогти своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.