Назва: "Ой ти,дівчино,з горіха зерня"
Автор: І. Франко
Збірка: "Зів'яле листя"
Рід: лірика
Вид: інтимна
Тема: розповідь про переживання героя через нерозділене кохання.
Ідея: любов може викликати не лише радісні почуття, а й сум, горе.
Художні засоби:
Звертання: дівчино, ясная зоре.
Ритор. запитання: чом твоє серденько - ключе терня? і подібні.
Епітети: колюче терня, тиха молитва, буря люта.
Порівняння: слово, як бритва; серце бентежить,як буря люта.
Перебільшення: ох, тії очі темніші ночі...
Антитеза: усміх/скрута, радощі/горе.
Образи твору, порівняння, риторичні запитання, епітети - все це вказує на те, що вірш має стилізацію під фольклорний твір. Це ж стосується розміру та рими.
Розмір: хорей
Римування: аа - бб. (чаром-пожаром, ночі -не хоче)
Рима: парокситонна (наголос на передостанньому складі)
1.Завдання на літо
2.спогади про минулий гербарій
3."Відпустіть нас до бабусі!"
4.Дозвіл на поїздку
5.Дорога до бабусі
6.Знайомвство з майбутнім майстром спорту
7.Дивні звуки
8.Перші комахи
9.Бурштиновий подарунок
10.Загадкове озеро
11.Жарт Василя
12.Нічна пригода хлопців
У книзі головних героїв твору четверо – Славко Беркута, Юлько Ващук, Ліля Теслюк і Стефко Вус.
Усі вони підлітки, але підлітки розумні, зі своєю думкою, на чию долю вже випадали випробування. Всі вони особистості, розвинені, по-своєму талановиті, які шукають свій шлях у житті. Інколи думаєш, що спостерігаєш за дорослими людьми, але ця дорослість природна.
Кожен образ складний і багатогранний. Не зважаючи на свій вік, у кожного героя є минуле.
Дуже розумний, талановитий художник і відмінник Юлько Ващук неймовірно самотній. І ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть цього героя зсередини. Його випробування – постати перед світом і знайти себе на його просторах. Це неймовірно складно, особливо коли ти сам, і нікому зрозуміти і підтримати, а та справа, до якої маєш найбільший хист, не поцінована.
У Юлька немає внутрішнього стрижня, він загублений між історичними епохами, які вивчає, і людьми, до яких йому байдуже, і яким він потай заздрить, бо інші радіють життю. Юлько хоче спілкуватися, але боїться спілкування, навіть його найкращий друг Славко Беркута водночас є в очах Юлька ворогом, якому Юлько мститься підлістю за те, що вважаю Славкове життя надто простим порівняно зі своїм.
І цей складний психологічний клубок проблем породжує жорстокість, невпевненість, внутрішню неорганізованість і нестійкість світосприйняття. Спочатку Юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді намагається підмовити місцевих хуліганів побити Славка, підстерігши його ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що план з побиттям провалюється, а Юлько опиняється в міліції, хлопець називається Славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму однокласникові.
Тому, що його батько хотів щоб він одружився на дочці багатого пана(у тексті написано як його звати)
Наталка сумує зв Петром.
Возний сватається до Наталки.
Повертається Петро.
Возний відмовляється від Наталки, дарує їй гроші.
Мати благословляє молодих.