Лоскотон знайшов собі дружину, яку звали-Гумористка .Вони перемінили цю країну на усмішку , тому цю країну назвали Усмішка.Усі люди мали прекрасні усміхнені личка,гралися.Ніхто не згадував минуле.
Можливо, допоможе.
«Захар Беркут» аналіз твору
Рік написання — 1882
Тема «Захар Беркут»: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
Ідея «Захар Беркут»: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших. Основна думка «Захар Беркут»: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного. Жанр «Захар Беркут»: історична повість. Проблематика твору «Захар Беркут» • захист рідної землі; • моральний вибір; • єдність, згуртованість народу — запорука перемоги; • людина і природа; • кохання, вірність, самопожертва; • взаємовідносини батьків і дітей. Головні герої «Захар Беркут» Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі. Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу. Тугар Вовк — боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі. Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців. Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал!
1. Вступ . Автор розповідає , чому звернувся до літопису .
2. Ханський син у полоні князя Володимира .
3.Життя в розкоші малого половця .
4. Хан , що втратив сина .
5. Страждання батька без коханої дитини .
6.Прохання хана до гудця .
7. " Пісня вільного народу " .
8. Чарівне зілля .
9. " Воля ! воленька кохана ! " .
10. Втеча додому .
11. Де взяти зілля , щоб повертало українців до рідного краю .
Сава:
Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно
збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б
не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й
несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його
погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від
тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й
чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в
усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали
нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.
Але він -
то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись.. . та не до доброго й не
до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би
день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа
на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому
спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і
збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав
гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог
знає з ким випити!
Тато його не позволяв йому курити, бо сам не
курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в
нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку
лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік
або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів
до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра.. .
Михайло:
І
не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини,
лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він
був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і
замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше,
ніж за другою.
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не
ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати
до орання, аби братися до землі.
Сава про нього так казав:
"Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у
великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був
здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як
тісто!..
Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість,
нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні
інстинкти в Саві і цим прив'язала його до себе.
Анна всіма
характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона
здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з
неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не
встояла перед Михайловою любов'ю, не знайшла в собі сили вберегти його
дітей. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути
такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя.