Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги,- і пташки налетіли, та •іх повидзьобували. Другі ж упали на грунт кам'янистий, де не мали багато землі,- і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло то зів'яли, і коріння не мавши,- посохли. А інші ж упали на добрую землю- і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
Ответ:
Вот
Объяснение:
Просторічні, лайливі слова з оповідання “Скарб”
Матірка,
пуцвіринок,
запінитись,
малесенький телепень,
скажена,
орав здорово
Фразеологізми з оповідання “Скарб”
” Павлусь за ввесь день і пари з рота не пустить” розпластався на перині очі витріщить як той пуцьвірінок,
” Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить…”
” Щастя, як горох з мішка”
” Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш!”
” …їсть неборак, аж за ушима лящить…”
” до білого волосся доспався”
Прислів‘я
Обома руками за його держатися, ”
…буцім з його чортяка лика дере.”
як Бог дасть, то й у вікно вкине,
Хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за його не віддасть ”
батько ноги простяг”
” Останеться він на світі, мов сліпий без поводатаря
Школа-це насамперед книга/
Книга-одне з найважливіших джерел радості мислення,людської гідності<em /><u />/
Незамінним джерелом знань і невичерпним джерелом твого духовного багатства є книжка/
Наш народ завжди потерпав знущання від сусідів. Чомусь ми для усіх були як ласий кусочок який кожен хоче взяти собі! Ще в Русь ми змагались з усіма за нашу державу, тоді ми досягли хорошого результату. Нашим предкам вдалось не тільки зберехни наші території , а іще й захопити інші і досить успішно ними керувати. Але з роками наша могутність зменшувалась ми уже не завойовували території і втрачали свої...
Я вважаю , що наш народ що рік сильнішає і ми уже не допустимо свої давніх помилок
Роберт Бернс
МАЛЕНЬКАЯ БАЛЛАДА
Где-то девушка жила.
Что за девушка была!
И любила парня славного она.
Но расстаться им пришлось
И любить друг друга врозь,
Потому что началась война.
За морями, за холмами -
Там, где пушки мечут пламя,
Сердце воина не дрогнуло в бою.
Это сердце трепетало
Только ночью в час привала,
Вспоминая милую свою!
Роберт Бернс