Смогла написать только 9 но тут самое главное
У творі "Захар Беркут" автор активно використовував архаїзми, історизми та діалектизми.
Архаїзми та історизми - це застарілі слова, тобто слова, що вийшли із ужитку.
Архаїзми позначають поняття, що продовжують існувати і тепер, але зараз позначаються іншими словами.Наприклад: уста (губи), вітець, рамена (плечі), се (це).
Історизми позначають поняття, що з часом зникли і зараз не існують.
Наприклад: боярин, постоли (селянське взуття із цілого шматка шкіри), смерди, хлопи (селяне), пищаль (вогнепальна зброя), тощо.
Діалектизми - слова, які вживаються тільки мешканцями певної місцевості. У творі "Захар Беркут" йдеться про Карпатську Русь, і автор використовує діалектні слова, щоб це підкреслити.
Наприклад: Стрій (одяг), плай (стежка у горах), жубровий (шкіряний), скімити (боліти), чепіргатий (зубчатий), шпара (щілина), прецінь (однак, адже), дідицтво (володіння, маєток), туратися (звернути увагу, чіпати). ховзький (слизький), тощо.
<span><span>27 листопада 1863 Народилася Ольга Кобилянська у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині.</span><span>1868Батька перевели до м. Сучави. Там Ольга Кобилянська познайомилася з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами в цілому, так і між їх доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зародилися приятельські стосунки, які тривали до кінця життя письменниці.</span><span>1880-ті«Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»</span><span>1891Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях.</span><span>1894Вона взяла активну участь у феміністичному русі. Ставши однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за право жінки на гідне життя.</span><span>1895Повість «Царівна»</span><span>1896Новели «Аристократка», «Impromptu phantasie».</span><span>1898Оповідання «Valse melancolique».</span><span>1895-1901Повість «Земля»</span><span>1905Повість «Ніоба», «Через кладку».</span><span>1908«В неділю рано зілля копала…»</span><span>1917«Назустріч долі»</span><span>1923«Зійшов з розуму»</span><span>1927«Але Господь мовчить…»</span><span>1928«Пресвятая Богородиця, помилуй нас!»</span><span>1933«Не смійтесь»</span><span>21 березня 1942<span>Померла у Чернівцях.</span></span></span>
Дорога,Анно.Ти мені дуже сподобалась.Я вірю,що ти мені напишеш.Я хочу все про тебе дізнатися.Де ти живеш,чим займаєшся,що ти любиш.Я хочу з тобою потоваришувати.Ти мене дуже надихаєш.Ти можеш знайти в сірому, сумному, щось кольорове,добре,можеш кожного звеселити.Продовжуй в цьому дусь!
З найкращими побажаннями (ім'я)